Антон Дмитрович Мухарський - Майдан. (Р)Еволюція духу

ветеранам афганської війни з Харківщини і тому, в яких кепських умовах вони живуть. Раджу переглянути.

Мабуть, я патентований цинік, але мене абсолютно не дивує, що ці дядьки живуть в таких куйових умовах. Янукович тут точно не винуватий. Саме в цьому конкретному випадку — вся кака в голові.

Головний герой цього фільму, лютий кшатрій, стоїть 22 роки в черзі на квартиру, мешкає в гнилій сільській мазанці і тренує дітей (ледь не немовлят) в секціїї східного бойового мистецтва типу карате абощо. Тренує в якомусь булгаківському нічному халаті з драконами та ієрогліфами, меле їм страшну нісенітницю про п’ять людських душ, які треба задіяти під час тренування, примушує лягати на дошку з цвяхами, хоча сенсу в цьому зеро, коли мова йде про тренування маленьких дітей. Добре, що малеча, скорш за все, сприймає цю маячню як забавку та гру, бо інакше їм пиздець.

Крім того, що пан мешкає в прогнившій мазанці та розчулено і смиренно стоїть 22 роки в черзі на квартиру, він має впєчатляющу колекцію різноманітної зброї, в тому числі нарізної, їздить блять, на БТРі, є членом «украінскава казачєства» кацапського розливу, з медалями Андрєя Первазваннава втарой стєпєні, виглядає як мєнт і підробляє на свята Дідом Морозом в Харкові, для чого мастить обличчя червоною фарбою, що мене вразило неймовірно. Також він з друзями співає кацапських пісень під чарку водочкі.

Головним мотивом сюжету є те, що цей завзятий чолов’яга 22 роки стоїть в черзі на квартиру, а держсистема така паскудна, що квартиру не дає, і всюди того пана найобує, абсолютно не зважаючи на казачєство і нарізну зброю, не кажучи вже про секцію карате і банний халат з драконами. І цього пана дуже шкода, за сюжетом.

Це такий лютий абсурд, що якби я був Кєрнесом або Добкіним, то я, скоріш за все, вдавився б накуй, аніж дав цьому пану квартиру.

Кріпак з БТРом, з колекцією зброї, з пацанскими уявленнями про східні бойові мистецтва, член «казачєства» в мусорській формі, мужик-мужик, в оточенні таких саме мордатих вікінгів-голодранців, пише скарги в порожнечу. Хоче квартиру, яку, за законом, йому мусили видати чортзна ще коли. Жаліється. Дивився я на це все і мене знудило. Бойовий кріпак — такі в мусарні і служать, схоже.

У нас на районє

Feb. 20th, 2014 at 9:17 PM

Русанівка вся патрулюється місцевими мешканцями. Всі мости на район під наглядом патрулів. Щойно з вулиці пролунало гучне хорове «Героям Слава!» З 23.00 починається автомобільна варта до ранку. Ми тут вночі взяли участь в автопатрулюванні рідного району, в межах Дніпровської громадської варти.

Все ж таки, на Березняках невідомі встигли підпалити одну машину і втекти. Але маю стійке відчуття, що такі патрулювання значно стримують це паскудство.

Незважаючи на тривожні та підтверджені чутки про озброєних тітушок, на Русанівці все видалося спокійно.

Корисне діло.

Небесна Сотня

Feb. 22nd, 2014 at 8:43 AM

У нас є герої. Герої-сучасники. Не колишні, майже казкові, а сучасники. Отже, маємо майбутнє, складне, але творче.

Взагалі, не маю схильності до пафосу, але тут не втримаюся — мені соромно, що загинув не я, а вони.

Я уникав такої нагоди — загинути. Так, я возив шини, ліки, носив їх куди треба, брав участь в культурних акціях на Майдані, писав тексти для підтримки духу і поліпшення настрою, але уникав нагоди загинути.

А хтось не уникав.

Ці душі — світле воїнство, яке постало наче як з порожнечі. Але насправді воно постало з високих могил нашої древньої землі. Шляхетні воїни давнини переродилися в простих наших сусідів та друзів — студентів, фермерів, підприємців.

Ці люди — наша нова аристократія, наша шляхта. Так, вона різна. Часом земельно-груба, часом виховано-тендітна, а часом загибла. Вбита скаженими кріпаками та дешевими найманцями.

Лицар від найманця різниться тим, що про нього пишуть поеми, а не плебейські чястушкі. Про нього мріють шляхетні панянки, а не хтиві силіконові курви беркутят. По них тужать матері, а не скавучать репані жлобині.

Тішуся тим, що знайомий з кількома з цих лицарів особисто, і тим, що вони живі та здорові. Плачу за тими, хто поліг за мене, за моє майбутнє, за свіжий весняний вітер, за моє особисте сонечко в небі.

Вони подарували нам все. Віддали все, що мали, і ми не можемо це просрати, як то водиться в наших непевних українських традиціях.

Янукович має вмерти. Вся наближена до нього пиздота має вмерти. Всі ригівські і комуняцькі голосувалки мають вмерти. Беркут мусить пройти через римську децимацію. Москва в майбутньому має бути покарана, а всі московські раби звільнені.

А знаєте шо?

Feb. 25th, 2014 at 2:13 AM

Тепер можна про це сказати. Багато було за три місяці наговорено про провокаторів, про «Правий Сектор» і таке інше. Але не вони жбурнули перший (!) коктейль на Банковій, і не вони підпалили перший автобус на Груші. Але хтось це зробив.

Один —