Лариса Підгірна - Полювання на чорного дика

Він здивовано обвів поглядом Марка.

Марко кивнув:

— Так, пане Хальстен. Я ваш постоялець.

Хальстен поволі підвівся, в голові вирувала добра сотня думок.

— І я тільки-но від вашого короля, — додав Марко.

— В-в-від короля? — здивовано перепитав Хальстен. — Від н-н-нашого короля? А… що сталося? Ми не вгодили вам чи порушили якісь приписи? Єво, доню, що потрібно нашому шановному гостю?

Єва схвильовано ковтнула повітря і лише німо похитала головою.

— Пане Хальстен, — промовив знову Марко, — я людина державна, служу своєму володарю та, перебуваючи у Шведському королівстві у справах, переконаний, що маю з повагою ставитися до звичаїв та законів, яких дотримуються у вашому краї, тож сьогодні, побувавши на прийомі у шведського короля, ясновельможного Карла XII, я запитав Його Величність, чи мав би я право одружитися з однією із його підданих, коли б забажав того. І король запевнив мене, що для одруження з панянкою некоролівської, немонаршої крові жодних перепон не існує, окрім мого визнання протестантського вчення як чистої Христової науки, якщо я не мав свідомого хрещення.

— Е-е-е, — протягнув Хальстен, здивовано дивлячись на свого постояльця, — то ви вирішили… одружитися?

— Так, пане Хальстен, — твердо мовив Марко, — і, не відкладаючи справу, хочу засвідчити вам: мені припала до серця ваша чарівна донька Єва. І я маю намір одружитися з нею.

— Себто… як одружитися? — і собі промовив Ларг, який увесь цей час мовчки спостерігав за дивовижею, що розгорталася просто перед його очима.

— А як у вас одружуються? — промовив Марко, не звертаючи жодної уваги на Ларга. — Звичайно, я не протестант, але християнин. Вірю в того ж Спасителя, що і ви, пане Хальстен. Зрештою… якщо ви у цьому вбачаєте перешкоди, я готовий прийняти свідоме хрещення і здійснити все, чого вимагає ваша церква. Та, зрештою, я прийшов сюди з однією метою, а саме — просити руки вашої доньки Єви, і цим перстенем засвідчити і вам, і їй, що мої наміри якнайсерйозніші.

Марко поспіхом зняв зі свого пальця смарагдовий перстень і швидко надягнув його на палець занімілій та розгубленій Єві.

— Але… але… — розгублено вимовив Ларг, — Хальстене… Ти мені обіцяв… Ти обіцяв мені свою доньку. Єво, ми ж уже майже заручилися з тобою… Хальстене, ми ж із тобою вже і придане Єви обговорили… І коли цей пан веде мову про повагу до наших звичаїв…

— Тихше, Ларгу! — цитьнув до нього Хальстен. — Дай-но мені розібратися у цій дивній справі!

Підійшов ближче до Марка.

— То ви, пане, стверджуєте, що маєте намір одружитися з моєю донькою?

— Так… стверджую… Власне ж, от у вашій присутності, пане Хальстен, та у присутності ось цього добродія одягнув їй тільки-но на пальця мого перстеня… Хіба цього недостатньо? — стенув плечима Марко. — Хіба двох свідків замало для заручин?

— Гм… — батько Єви стурбовано глипнув на руку доньки, де виблискував дорогоцінний смарагд. — І ви готові згідно з нашим віросповіданням прийняти хрещення та відмовитися від ідолів, яким вклоняється решта християнського світу? — перепитав він затинаючись.

— Так, готовий, — відказав Марко Вишневецький.

— Коли ж ви встигли… закохатися у мою доньку, ваша милосте? Коли встигли зрозуміти, що бажаєте її собі за дружину?

Марко гмикнув.

— Мені було достатньо поглянути на неї, аби зрозуміти, що вона буде мені до душі. Про решту, гадаю, турбуватися не варто, коли мова ведеться за освячений Богом і церквою шлюб.

— Так… не варто… — луною повторив розгублений Хальстен. — Не варто.

— Тобто… як не варто? — промовив Ларг. — Хальстене, тобто як не варто? Ти ж мені обіцяв Еву! Ти ж…

— Помовч, Ларгу! — знову промовив Хальстен суворо. Його голос одразу пом’як, коли він звернувся до Марка: — Ваша милосте… Коли вже так сталося… Коли сам король не вбачає у такому союзі нічого поганого… То хочу запевнити вас, що жодних перепон вашим намірам і я чинити не буду. Я бажаю найкращого для моєї доньки… То правда, з добродієм Ларгом, присутнім тут, ми мали певні домовленості, проте, Ларгу, що казати, усі вони були укладені поміж нами без згоди самої Єви. Ну, а ти, Єво… що скажеш?

Єва глипнула на батька, на Ларга, а потім підвела очі на Марка.

— Я… я згодна, батьку.

— Вона згодна, пане… Чуєте, вона теж згодна! — майже радісно проказав Хальстен. — Ларгу, Єва згодна вийти заміж за цього пана.

— Тобто, Хальстене, ти порушуєш наші домовленості? Ти…

— Ну, але ж не мені виходити заміж, а моїй доньці, Єві… І коли так усе повернулося… — жалібно мовив Хальстен, — не сперечатися ж мені через таку дурницю з нашим славним королем! Ти ж чуєш, Ларгу… А придане… Придане, ваша милосте, вас же, певно, цікавить придане Єви! — раптом проказав він. — Ви маєте знати, що скромна донька власника таверни не принесе вам ані земель, ані скарбів, ані титулів, яких ви, безперечно, очікуєте…

— Так, звісно, пане Хальстен, — твердо відповів Марко, — не принесе, тому я не потребую за нею приданого. Найкраще придане Єви — її врода та… — Марко з посмішкою глипнув на принишклу дівчину, — та її скромність. Від вас я вимагатиму хіба твердої обіцянки, що тепер вона стане повноправною господинею цієї таверни та керуватиме нею, як вважатиме за краще… А ви не втручатиметеся у її справи.

— Зрозуміло… — видихнув Хальстен, — зрозуміло… Хоч я до кінця і не розумію, у чому ваша зацікавленість в такому шлюбі…

— Мені потрібна дружина. Ваша донька підходить за усіма моїми вимогами… Що ж іще може бути…

Розлючений Ларг блимнув очима.

— Хальстене, отямся! За усім цим стоїть якийсь дурний жарт! Чужоземець насміхається з тебе і твоєї доньки! Насміхається з нашої віри та звичаїв!

— Ларгу, вкотре тобі кажу — помовч! — роздратовано мовив батько Єви. — Який тобі жарт! Подивись краще, цей чоловік одягнув на палець моєї доньки смарагдового перстеня!

— Іще треба перевірити, чи справжній отой смарагд у тому перстені! — гаркнув Ларг знову.

— Хай вас то, добродію, більше не обходить, — відповів Марко. — Власне, не думаю, що у вашому подальшому перебуванні у цій оселі є якийсь сенс. А ви, пане Хальстене, щоб не вважали мене за людину, що морочить вам голову, пропоную не відкладати нашу справу надовго. Ми одружимося з Євою цієї неділі, одразу після богослужіння. А до того дня я хотів би прийняти хрещення за протестантським обрядом.

Марко сягнув рукою до пояса, відстібнув капшука і кинув його Хальстену просто до рук.

— Це вам за клопіт і на підтвердження щирості моїх намірів. Такий самий Єва отримає після вінчання як вияв моєї любові до