Джулія Ромуш - Обіцяна дону мафії, Джулія Ромуш

Розділ 6.

Я із завмиранням серця стежила за тим, як відкривалася дверцята машини і як поважно з неї вийшов ВІН - Марко ... Людина, яку я боялася найбільше на світі.  Людина, яка була для мене чудовиськом.  Хоча, навряд чи тільки для мене.  Я чула багато розповідей про його жорстокість й судила по собі.  Тому вірила.  Людина, за яку я повинна була вийти заміж.  Відмовою від цього шлюбу могла бути тільки смерть. Тільки так я б змогла від нього позбутися. 

 

Лоренцо не знав всього. Лоренцо не знав і половини з того, чим я жила, з чим вже зіткнулася.  Я не хотіла йому це розповідати, оскільки бачила, що хлопець дуже серйозно до мене ставився.  І, дізнавшись правду, він би міг накоїти купу непоправних помилок.  На жаль, сім'я Сентероні не була на стільки могутня як Генуальдо і навряд би пережила відкриту конфронтацію. 

 

Два конкурентних клани, які чітко визначили межі.  Через цю умовну межу не міг переступати ніхто з них.  Без наслідків.  Для Марко будь-який необдуманий вчинок Лоренцо був би тільки на руку.  Якби Сентероні, засліплений ненавистю і ревнощами, порушив би договір, йому б це не пробачили.  Це б розв'язало руки Марко. Дало б право діяти агресивно, і він би міг спокійно розпочати війну і відібрати територію, яка цікавила його. Тоді б йому, можливо, і не потрібно було зі мною одружитися.  Хтозна, раптом він теж не був в захваті зв'язати своє життя з такою як я і всіляко намагався розв'язати питання іншим чином.  Все ж діяти силою, плодити жорстокість - ось що було у нього в крові.  А не образ сімейної людини та добропорядного чоловіка. 

 

Я розуміла, що могло послужити однією з безлічі причин чому він так швидко змусив мене приїхати, чому саме таким способом. Це була провокація, влаштована спеціально для Лоренцо.  Він хотів змусити мого хлопця порушити договір і ще зробити так, щоб причиною цієї війни стала я.  Дуже хитро. Зручно.  Жорстоко. У цьому був весь Марко.  Він любив грати людьми, як маріонетками.  Ось тільки він не врахував того, що я вже вивчила його методи й важелі впливу на інших.  Я не збиралася піддаватися на подібні виверти й не дозволила б Лоренцо порушити договір. 

 

Мої думки були безстрашні, але насправді я нервувала так, що у мене спітніли долоні.  Навіть попри те, що зараз був тільки початок осені, мене раптово пробрало морозом. У світлі тьмяного вуличного ліхтаря, я бачила як Марко, спершись об машину, уважно стежив за тим, як я не могла зважитися вийти й підійти до нього.  Як хижак стежив за своєю здобиччю.  Нічого в такі моменти не могло сховатися від його очей.  Він стежив, вловлював найменші зміни в поведінці, аналізував їх, а потім оглушав своєю блискавичною реакцією. 

 

- Він що, повернувся?!  - Лоренцо завжди ненавидів Марко.  Не тільки через те, що вони воювали й були ворогами.  А ще через те, що вважав, ніби Марко був для мене другом, чиї накази й думка для мене були вище всіх інших.  Я не могла не послухатися, завжди виконувала все, що було потрібно і саме це завжди дратувала Сентероні.  Але тільки я знала, яка ціна була б за відмову і будь-який непослух. 

 

- Повернувся, і він мене вже чекає, - схопившись за ручку дверцят я вже хотіла вийти з машини, але Лоренцо перехопив моє зап'ястя і змусив обернутися. 

 

- Я не хочу, щоб ти до нього йшла! Чуєш?!  Я можу з ним поговорити.  Він не розповість своїм батькам, - сталеві нотки його голосу пробирали тіло до ознобу. Ось тільки мене хвилювало глибоко не це.  Найменше я хотіла, щоб про відносини з Лоренцо дізнався саме Марко.  Але було вже пізно ... Я розуміла, наскільки могла образити Лоренцо тим, що зараз піду.  Але я ще розуміла і те, що буде гірше, якщо я не послухаю Марко і тоді, в першу чергу, він відіграється на Лоренцо. 

 

- Я не можу не піти, вибач, - смикнувши руку я зрозуміла, що Лоренцо налаштований рішуче. 

 

- Ти ж знаєш, що я серйозний щодо тебе?  Це не просто інтрижка!  Ти це розумієш, Белла?  Я говорив з батьком і сказав, що хочу на тобі одружитися, - від цих слів серце пропустило удар. Це звучало майже як пропозиція, солодше будь-якого визнання.  Тільки місце і час було вибрано вкрай невдало.  На жаль, я не оцінила цих слів, хоча вони й розтопили моє серце.  Страх за наші життя виявився сильнішим. 

 

Одружитися ... він хотів зі мною одружитися ... Ці слова пульсували в моїх думках, поки я розривалася між серцем і головою.                                                                                                                                               

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно