Олександр Олесь - Із збірки "Чужиною", Олександр Олесь
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Про них, про них мій буде спів
Останній, лебединий.
25.04.1919
«День золотий, золотий та хороший…»
День золотий, золотий та хороший,
Тепло, як в нас у маю.
Спогади милі, кохані
Сповнюють душу мою.
Радісно! Лісом зеленим
Ми в холодку ідемо...
Слухаєм пісню зозулі,
Щастя в серцях куємо.
Ось на траву ти упала,
Книжку читаєш мою...
В мене ж у серці музика,-
Слухаю, звуки ловлю.
Звуки ловлю, розбираю,
Звуки сплітаю в вінок...
На, дорога! І тобі я
Кинув намиста разок.
День золотий та хороший,
Тепло, як в нас у маю,
Спогади в’ються роями,
Падають в душу мою.
20.08.1919
«Коли ми приспимо в серцях своїх жалі…»
Коли ми приспимо в серцях своїх жалі,
Загоїм рани після бою,
Ми душі віддамо своїй землі,
Ми край заллєм незнаною красою.
Як кров, ми душі віддамо своїй землі
І край заллєм незнаною красою,
Коли приспим в серцях свої жалі.
Жалі і рани після бою.
8.08.1919
«Зима пройшла, весна минає…»
Зима пройшла, весна минає,
А їх не бачу я...
Усе чогось, когось чекає
Душа моя.
Від когось я почути мушу:
«Весна і там! у нас!»
І бризне нагло мені в душу
Сто сонць ураз.
Проходять дні, як чорні ночі;
З пітьмою все злилось...
В туманах тонуть мої очі
І ждуть когось.
8.05.1919
«В вечірній сутіні в кімнаті ми сиділи…»
В вечірній сутіні в кімнаті ми сиділи
І думу думали одну.
Обидва тихо ми летіли
В далеку, рідну сторону.
Аж нагло двері відчинились -
І з хлопчиком приходе хтось...
В обох нас крила зупинились
І серце кров’ю облилось.
І довго-довго ще ми в сутіні мовчали,
Не треба слів було в той час:
В обох лилися сльози в нас,
І про далеке щось співали.
24.05.1919
«Ще не прийшла весна, хоч вже гримлять потоки…»
Ще не прийшла весна, хоч вже гримлять потоки
І великодній дзвін гуде...
Хоч про життя, прекрасне й молоде,
Говорять скрізь і діти, і пророки.
Ще не розвіявсь сон терпіння і неволі,
Ще душить гніт нескинутих віків,
Ще сніг лежить в незміряному полі,
Хоч вже на горах почорнів.
Ще тільки тріснули розірвані кайдани,
Ще не зайнявсь огонь усіх бажань,
Ще із грудей Дніпра летять одні тумани,
Ще важко спить незаймана Кубань.
Але весна іде! І все зіллється в море,
І все єдину пісню зашумить,
І все живе на крилах полетить,
І вперше мертве заговоре.
1.07.1919
ПРИМІТКИ
Уперше збірка вийшла у Відні 1919 р., у видавництві «Дніпросоюз».
Подається ва цим виданням.
Журнал «Книгар» (1919, № 26) повідомив, що Олександр Олесь «...за останні часи написав багато нових віршів, з яких складено цілий том, що має друкуватися у Відні».
На звороті титульної сторінки книжки зазначено: «Присвячую пам’яті мого друга К. Хороманського). Костянтин Хороманський - піаніст і композитор. Дата народження - невідома. Загинув у січні 1919 р. на очах Олександра Олеся від вибуху снаряда.
До збірки ввійшли вірші поета перших місяців (березень - серпень 1919 р.) закордонного перебування: 4 лютого 1919 року Олександр Олесь з дипломатичною місією виїхав до Будапешта.
Поезії написані під свіжими враженнями від тогочасних складних суспільно-політичних подій на Україні. Це своєрідний поетичний щоденник, що відбиває ставлення автора до «національної катастрофи» в його країні. Поет - не політик і не історик, тому оцінка їх не може бути однозначною. Варто звернутись до думок Олександра Олеся, вишадених у статті «Політика самостійності», що була написала 1919 р., перед від’їздом за кордон. У ній він констатує непросту ситуацію, що склалася на Україні в цей час: боротьбу за владу ведуть різні партї - більшовиків, меншовиків, есерів, бундівців, кадетів, октябристів, монархістів, а зовні на неї зазіхають війська Антанти і Денікіна, сусідніх країн - Німеччини, «буржуазної Румунії», «соціалістичної Польщі» тощо.
«Бути гарним політиком також важко, як бути гарним різьбярем, художником, поетом, бо політика єсть свого роду мистецтво і має свої особливі закони. Можна буть чесною, одвертою і розумною людиною і разом з тим наївним політиком. Політика - се єсть складний механізм з сотнями коліщаток і гвинтиків... Політика - се єсть заплутаний лабіринт, з якого щасливо виходять тільки ті, хто добре орієнтується…» (ф. XV, № 1001).
Як видно з віршів збірки, Олександру Олесеві нелегко було розібратись у суперечливих подіях. Він хоч і не належав до жодної з партій, проте на певному етапі вважав законність влади Української Народної Республіки. В художній книжці він, очевидно, не претендував на остаточне прояснення цих заплутаних історичних подій, але вболівання за долю землі, бажання зупинити кровопролиття у рідному краї очевидні. У вірші «Край! Хоч вибились із сили…», що був написаний у цей час, але не ввійшов до збірки, він пише:
Рай! Народи-братолюби
Більш не хочуть самозгуби...
Вірш повністю був надрукований у журн. «Воля».- 1919.- Т. 1.- № 4.
Авторську примітку до вірша «Урбанікелер. Урбанікелер...» взято з вид: Воля.- 1919.- Т. 1.- № 4.- С. 25.
________________
Олександр Олесь
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Із збірки "Чужиною", Олександр Олесь», після закриття браузера.
