Олександр Олесь - Скорочено Чари ночі

Олександр Олесь, як ніхто інший, вмів зображати у своїх творах прекрасні українські пейзажі та розповідати дивовижні історії про українську історію та різні пригоди, в тому числі і казки. Читати скорочено книгу «Чари ночі» Олександра Олеся можна у нашій віртуальній бібліотеці.

Цей твір відноситься до жанру інтимної лірики. Тут дуже гарно передається інтимний настрій героя, котрий перебуває під впливом нового кохання. Це романс, який із часом став популярною народною піснею. Для читача тут є не тільки багато красивих описів природи, але і теми, над якими потрібно подумати.

Поет по тексту розповідає, що потрібно цінувати кожну мить свого життя і активно її використовувати. Цей вірш є справжнім гімном краси, любові та кохання. Він входить до збірки під назвою «З журбою радість обнялась». Сам автор розказує про те, що у світі все буває тимчасовим і в один прекрасний момент журба може помінятися на радість на справжнє пристрасне кохання.

Олесь гарно розповів та описав персоніфікації, порівняння природи з людиною. Особливо цікаво Олександр Олесь розповідає про ті почуття, які володіють закоханими людьми.

Якщо ви хочете прочитати весь твір повністю, та пережити такі відчуття на собі особисто, то вам просто необхідно скачати безкоштовно скорочено «Чари ночі» Олександра Олеся у нашій бібліотеці у форматах: fb2, txt, rtf, epub.

Вірш “Чари ночі” Олександра Олеся – це глибокі ліричні роздуми над плинністю життя, над вічною боротьбою радощів і смутку, над долею рідного слова. Шлях людини – постійні запитання, які лишаються без відповідей. Ліричний герой переконаний, що треба ловити короткі моменти краси, адже «загине все без вороття». Насичені яскравими метафорами, вірші Олександра Олеся гармонійно поєднують сугестивні та медитативні елементи.

Олександр Олесь Олександр Олесь Сміються, плачуть солов'ї
І б'ють піснями в груди:
"Цілуй, цілуй, цілуй її, —
Знов молодість не буде!

Ти не дивись, що буде там,
Чи забуття, чи зрада:
Весна іде назустріч вам,
Весна в сей час вам рада.

На мент єдиний залиши
Свій сум, думки і горе —
І струмінь власної душі
Улий в шумляче море.

Лови летючу мить життя!
Чаруйсь, хмелій, впивайся
І серед мрій і забуття
В розкошах закохайся.

Поглянь, уся земля тремтить
В палких обіймах ночі,
Лист квітці рвійно шелестить,
Траві струмок воркоче.

Відбились зорі у воді,
Летять до хмар тумани...
Тут ллються пахощі густі,
Там гнуться верби п'яні.

Як іскра ще в тобі горить
І згаснути не вспіла, —
Гори! Життя — єдина мить,
Для смерті ж — вічність ціла.

Чому ж стоїш без руху ти,
Коли ввесь світ співає?
Налагодь струни золоті:
Бенкет весна справляє.

І сміло йди під дзвін чарок
З вогнем, з піснями в гості
На свято радісне квіток,
Кохання, снів і млості.

Загине все без вороття:
Що візьме час, що люди,
Погасне в серці багаття,
І захолонуть груди.


І схочеш ти вернуть собі,
Як Фауст, дні минулі...
Та знай: над нас — боги скупі,
Над нас — глухі й нечулі..."
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Сміються, плачуть солов'ї
І б'ють піснями в груди:
"Цілуй, цілуй, цілуй її —
Знов молодість не буде!"