Олександр Олесь - Чари ночі

Олександр Олесь – це поет, який найгарніше умів описати людське кохання та романтичні стосунки. Все це він описав у своєму вірші «Чари ночі». Читати онлайн вірш «Чари ночі» Олександра Олеся українською мовою можна у нашій віртуальній бібліотеці.

Саме цей вірш став найулюбленішою в українському народі піснею. Весна – це час, коли не лише прокидається природа, але і посилюються людські почуття, наприклад, такі як кохання. Поет прекрасно описав пробудження природи, розповів про пейзажі, втілюючи в життя алегорію, порівнюючи це все з людськими відносинами.

Поет побудував свій витвір на порівнянні людини з природою. Тут є багато персоніфікацій, а ще прагнення до життя та щирого кохання. Якщо ви хочете відчути всю глибину цього твору та вникнути в унікальні та фантастично красиві описи природи та людського буття, то вам необхідно скачати вірш «Чари ночі» Олександра Олеся безкоштовно, без реєстрації та sms (смс) у нашій віртуальній бібліотеці у форматах: fb2 (фб2), txt (тхт), rtf (ртф), epub (єпаб).

Поезії Олександра Олеся «З журбою радість обнялася», «Чари ночі», «О слово рідне! Орле скутий!» – це глибокі ліричні роздуми над плинністю життя, над вічною боротьбою радощів і смутку, над долею рідного слова. Шлях людини – постійні запитання, які лишаються без відповідей. Ліричний герой переконаний, що треба ловити короткі моменти краси, адже «загине все без вороття». Насичені яскравими метафорами, вірші Олександра Олеся гармонійно поєднують сугестивні та медитативні елементи.

Олександр Олесь Олександр Олесь Сміються, плачуть солов'ї І б'ють піснями в груди: "Цілуй, цілуй, цілуй її, — Знов молодість не буде! Ти не дивись, що буде там, Чи забуття, чи зрада: Весна іде назустріч вам, Весна в сей час вам рада. На мент єдиний залиши Свій сум, думки і горе — І струмінь власної душі Улий в шумляче море. Лови летючу мить життя! Чаруйсь, хмелій, впивайся І серед мрій і забуття В розкошах закохайся. Поглянь, уся земля тремтить В палких обіймах ночі, Лист квітці рвійно шелестить, Траві струмок воркоче. Відбились зорі у воді, Летять до хмар тумани... Тут ллються пахощі густі, Там гнуться верби п'яні. Як іскра ще в тобі горить І згаснути не вспіла, — Гори! Життя — єдина мить, Для смерті ж — вічність ціла. Чому ж стоїш без руху ти, Коли ввесь світ співає? Налагодь струни золоті: Бенкет весна справляє. І сміло йди під дзвін чарок З вогнем, з піснями в гості На свято радісне квіток, Кохання, снів і млості. Загине все без вороття: Що візьме час, що люди, Погасне в серці багаття, І захолонуть груди. І схочеш ти вернуть собі, Як Фауст, дні минулі... Та знай: над нас — боги скупі, Над нас — глухі й нечулі..." . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Сміються, плачуть солов'ї І б'ють піснями в груди: "Цілуй, цілуй, цілуй її — Знов молодість не буде!"