Tetiana Bila - Таємниця гір, Tetiana Bila

- Так. Чом би й ні? Ти говорила, що погано готуєш, а мені подобається ця їжа, яку приготувала саме ти, - похвалив Афанасій Зірку.

- Бо готувалося під керівництвом найкращого шеф-повара, - Зірка ніжно йому усміхнулася, а потім повернулася до письменника: - Яремо! Йди їсти! Обід готовий. 

Після їжі усі прибралися, а потім подалися до старого розбитого шатла, щоб його полагодити.

До самого вечора лагодили, аж ось нарешті щось вийшло.

- Зірко, може залишити твою проєкцію і далі з’являтися над горами, щоб приманювати сюди таких романтиків, як він? - запропонував Афанасій.

- Щоб залишити це фішкою цієї місцевості? Може й залишимо, погодилася Зірка.

- Зараз зробимо. Треба ще запрограмувати на конкретний час, щоб кожного дня ти… твій образ ходив верхівками гір в один і той час, - Афанасій прийнявся і це налаштовувати, а Зірка з жадністю слідкувала за кожним його рухом. - Ось: дивись.

І знову дівчина з довгим червоним волоссям пішла верхівками гур.

Зірка не втрималася та підійшла до Афанасія… й… поцілувала його.

Інженер здивовано подивився в очі дівчині, але відповів на поцілунок.

А потім, коли Зірка своїми губами відпустила губи Афанасія, він сам поцілував її.

Ярема підняв голову та застиг на місці…

- Бажаю вам щастя, а я своє пошукаю десь там внизу серед отих мандрівників, які натовпом чомусь збираються на цю гору, - пояснив він. - Але потім. Іншим разом. Мені з вами добре.

- Може вони теж шукають відповідь, чому це кожного вечора якась красуня з червоним волоссям ходить по верхівках гір? - припустив Афанасій. - І пішли за цим образом?

- А побачать прототип тієї загадкової дівчини, коли подивляться на мене, - додала Зірка.

- Хай приходять. Разом веселіше. Я їм почитаю щось раннє зі свого…

Епілог

Ось така дивна історія.

Що було далі?

То хай Ваша розвинена фантазія сама підкаже, чим усе закінчилося.

Кінець