Катерина Федоровська - Спокута на Сліпій горі, Катерина Федоровська

4.1…і страшенно лякається

Лукаш злякався страшенно. Адже будь-хто із загону князя міг упізнати відьму, на яку велося полювання декілька років тому. Князь був відомим тим, що ненавидить чаклунство.

Це ж треба було так схибити! У відчаї парубок прикусив свою широку долоню, геть не знаючи, що ж робити.

Та ще й клятий кінь, не слухаючи шикання та вмовляння свого випадкового господаря, підійнявся з високої трави й пішов собі пастись, тривожно поглядаючи на метушливий натовп.

«Усе! Це кінець», – гірко подумав Лукаш, спостерігаючи, як один з охоронців намагається наблизитись до коня. Якщо й не впізнали обличчя відьми, то зараз у торбі, котру Лукаш міцно прив’язав до сідла, знайдуть і зілля, і, найгірше, відьомську книгу. Тут уже сумнівів не буде, хто ця непритомна знайда.

Однак гнідий жеребець невдоволено метельнув  густою гривою і кинувся кудись геть, якомога далі і від охоронця, і від залеглого у траві Лукаша.

– Облиште його, – почувся грізний голос князя. – Немає часу за ним у степу ганятися.

– Це, мабуть, кінь цієї дівчини, – припустив охоронець. – Що ж робитимемо, княже?

Лукашеві здалося, що він зміг розгледіти усі емоції на обличчі поважної особи. Як князь Владислав насупився, підходячи ближче до дівчини. Як промайнуло співчуття і жалість на тому вольовому обличчі. Як сколихнулася тінь сумнівів та підозри. Та, зрештою, німе здивування та захват. Звісно, навіть непритомна дівчина сяяла вродою.

– Заберемо її із собою. Спершу треба привести її до тями. Потім дізнаємося хто вона і як отримала поранення. Занесіть її до мене в повозку. Тільки обережно, – скомандував Владислав. – Гордію, – звернувся, мабуть, до начальника своєї охорони. – Ти ж вправно вмієш перев’язувати рани. Ходімо зі мною, оглянеш дівчину.

Лукаш тремтів, мов степовий спориш. Адже якщо відразу не впізнали її, то, найімовірніше, згодом хтось та й розгледить схожість знайди із портретом. Проте він даремно хвилювався. Звідки було знати розбійнику, що це не відьомський загін князя, а його особиста охорона, яка до знаходження й відловлювання відьом не мала жодного стосунку.

Тож ні князь, ні його охоронці Лагоду не впізнали.

Ще якийсь час постояли на дорозі. Гордій, мабуть, всередині князівського екіпажу перев’язував рану. Потім рушили всією процесією у напрямку княжого двору.

Лукаш не зміг нічого вигадати кращого, ніж непомітно, трохи поодаль, переслідувати їх. Кінь, що вже звик до свого випадкового вершника, слухняно підійшов на парубоцький поклик, коли всі від’їхали далі.

Це було дуже ризиковано, проте він не зміг вчинити інакше. Плентаючись за загоном князя, уже придумав план. Знав, що не полишить чаклунку, яку так підставив, намагатиметься її врятувати.

Однак до  княжого двору було ще декілька днів їзди.

Непомітною тінню переслідувач наближався до місць зупинок загону. Підслуховував, що дівчина не отямилась, однак кровотеча зупинилася; що бувалий воїн Гордій приготував їй якийсь зміцнювальний напій, що змастили рану загоювальною маззю. Звісно, воїни княжого загону мали із собою якісь засоби від поранень.

Але і якась тривожність та заздрість поселилася в душі у Лукаша. Він бачив, що князь аж занадто сильно переймається станом дівчини. Як подовгу не виходить зі своєї повозки на стоянках. Як велить знайти їй чисту воду й приготувати із птиці легкий бульйон. І що найдивніше – навіть самотужки поїть її.

Як скомандував прислужнику знайти серед своїх речей чисту сорочку й, вигнавши його з екіпажу, власноруч і перевдягнув дівчину. Така нахабна поведінка князя геть розлютила Лукаша.

І здогадався молодий розбійник, що ненавмисне сам собі здобув сильного супротивника, і неспроста Владислав так зацікавився нею.

А після останнього привалу підгірський князь уже змінив комфортну повозку на вороного коня. Лукашеві аж відлягло від серця. Хоча ж розумів закоханий молодик, що там, за міцними мурами княжої фортеці, дівчина буде у цілковитій владі князя, якщо опритомніє, зрозуміло.

Тож, щойно зачинилися ворота княжого двору, парубок знав, що за будь-яку ціну має якнайшвидше туди потрапити.
 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍