Аліна Скінтей - Трон. Сяйво золота в темряві, Аліна Скінтей

— Навіє! — сердито Джило затупотів ногами на місці, стукаючи ціпком об підлогу. — Ось чому я був проти твого приїзду сюди. Один день залиш тебе, і ти обов’язково кудись влізеш!

— Знімаючи з мене печатку, ви так не переймалися. Я ревную, — по дитячому Навіє надула щоки, дивлячись на дідуся зовсім невинним поглядом. — Ви, дорослі, завжди вирішуєте все самі, а нам доводиться потім страждати від ваших рішень.

— Навіє, ти інший випадок, — спокійніше вимовив Мейб.

— Невже? — вона відставила чашку, серйозно поглянувши на Джило. — В свій час, я також гадала, що не маю здібностей до чаклування.

***

Даерон спускається до темниці. Йому зовсім не спокійно сьогодні спалося. Навіть більше, він не міг повноцінно зімкнути очі, весь час очікуючи того, що його колишній ліпший друг вирветься з темниці. Та нічого не відбувалося, і це напружувало Адріана.

«Роувен не той хто змириться з подібним! Я його знаю як ніхто!»

Крок за кроком він долав східці, і чим ближче він спускався до темниці Уайта, тим ближче його серце гупотіло.

«Я переміг його в чесному поєдинку. Тоді чому немає цього солодко тріумфу?»

Смак перемоги виявився Адріану кислим. Сільсія не була в нього закохана, і десь глибоко в душі, Даерон розумів, що йому не завоювати серце, яке вже зайняте. Та власне Адріан не переймався тим, що його майбутня дружина закохана в іншого.

«Їй просто потрібен час, щоб забути Роу. І його дії, відштовхнули її. Нічого так розбите серце не лікує, як заміна!»

Адріан звісно не надто погоджувався бути заміною капрала Уайта, але він тлів надію, що зрештою  Аберхат зможе його покохати.

Даерон проводить долонею в повітрі промовляючи заклинання:

— Slēpt.

Він маскує магію, підходячи ближче до камери, але не виходячи на світло. Він бачить Роувена, але той не бачить його. Втішливості від розбитого стану колишнього друга, Адріан отримує не надто багато. Він кілька секунд спостерігає за тим, як Уайт смиренно дивиться в одну точку,  не кліпаючи, не протестуючи.

«Йолоп! Ти мав боротися за неї! Де твоя жага до клятої справедливості, про яку ти завжди торочив мені?Не думав, що тебе так легко зламати… Роу я розчарований в тобі!»

Адріан круто розвертається й прямує геть із королівської в’язниці. Амбіції було всім для Даерона, принаймні він так хотів думати.

«Мені не потрібні друзі! Не потрібні!» — Адріан себе переконував, повторюючи одне і теж буквально на кожному кроці сходинок, віддаляючись від камери колишнього друга.

«Я стану королем. Отримаю трон і корону! Мені друзі не потрібні!»

Служниця покірно очікує Даерона-молодшого біля дверей темниці, переминаючись з ноги на ногу. Коли вона помічає Адріана, її вираз обличчя веселішає.

— Молодий пане, — вона дістає з кишені лист й протягує його Адріану. — Ваш батько, просив терміново вам передати.

Адріан роздратовано закочує очі, та все ж приймає листа й розгортає його, читаючи послання.

— Передайте батьку, що я не прийду.

— Молодий пане, ваш батько просив вам передати наступне, якщо ви відмовитесь приходити. Цитую дослівно, — жінка розправила плечі, перш ніж озвучити слова Морвеса: — якщо ти не явишся додому, я дослівно розповім королю, про розмову, яка сталася напередодні твоєї місії.

— Святий Лаутулан! — вилаявся Даерон-молодший. — Передайте батьку, що я навідаю його.

Служниця вклонилася Адріану, відразу ж направилася в сімейний маєток передавати його слова.

***

Три роки тому

Вона була ангелом в чистому вигляді – від п’ят й до кінчиків вій. Рівна постава як у королеви, наївність рис обличчя та погляд, який міг запросто розбивати чолові серця. Принаймні Даерон своє втратив  в ту ж хвилину, як її побачив. Ще ніколи його серце так шалено не стукотіло, і ще ніколи він так не заздрив ліпшому другу.

— Ти виграв справжній джек-пот, — з сумом видихнув Даерон, але його посмішка говорила про зворотне. — Навіє справжній скарб.

— Скарб, в якого характер самої Мунарін, — Уайт нагородив друга короткою посмішкою, та повним сподівань поглядом. — Ставки були варті того, — правдиво зізнався Роувен, дивлячись на білявку, яка танцювала так, мов за це їй дадуть мішок золотих монет.

Грація в кожному русі, елегантність яка поєднувалася із шаленством, яке притягувало Роувена, мов магнітом.

Уайт був закоханий як ніколи раніше. Навіть більше, йому здавалося, що Навіє, він взагалі нікого не кохав, ні ким не цікавився. Всі жінки на тлі Навіє губилися, ставали сірими й не помітними.

— Ви чого підпираєте стіну? Гайда танцювати! — Навіє без сорому бере за руки обох чоловіків, тягнучи їх буквально за собою в центр танців.

Примітки:

Slēpt — з лат. — приховати.

Лаутулан – син Тораллака, бог пітьми та почвар, які існують тільки в тінях, й активні лише в ночі.