Анна Харламова - Tattoo кохання та coffee , Анна Харламова

    Зупинившись на доріжці біля будинку, який я майже власноруч воскресив, я вийшов з машини і глянув серед дерев - там її будинок, там її апетитна попка й гострий язичок… і до біса звабливі кавові очі, якими вона хотіла мене спопелити. 

   Та ну нах! 

   Краще зайти в дім, прийняти душ і щось випити - бажано не каву. 

   Я ще раз зиркнув у бік, куди б не мав дивитись, а потім на свій будинок. Мене не було тут деякий час, тож я кілька секунд просто стояв і дивився довкола. 

   Обожнюю це місце. Подалі від міста, подалі від метушні… Довкола ліс, аромат хвої та води наповнюють легені, і я вдихаючи на повні груди, задоволено видихаю. Мій дім вливається в цю атмосферу спокою та природи. Він має дерев'яний фасад, а знизу кам'яна обробка.

  Я закрокував кам'яною доріжкою до ганку з дерев'яних дощок, які надають будинку тепло. Довкола нього загорожа  пофарбована у м'який відтінок сірого. Уздовж доріжки польові квіти, невеликі кущі та столітні дерева. На ганку стоять два дерев'яні стільці з м'якими, старими подушками, які колись пошила мама та маленький столик. Я рідко тут сиджу, зазвичай я проводжу час на великій терасі, яка знаходиться позаду будинку. Вид з нього на заднє подвір'я просто приголомшливий: густий ліс, озеро та все для того, щоб збиратись гучною родиною, але я тут зазвичай сам. 

   Мені добре. Добре бути на самоті і не прив'язуватись до когось чи дочогось. Я знаю, що для мене краще і що робити, щоб так було і надалі. Головна заповідь - не приводити сюди жінок. Ніколи. Друга заповідь - не відкривати своє серце, бо тобі його розтрощать молотком і поїдуть геть. Тож, в моєму домі окрім моєї сестри та моїх кількох друзів, нікого і ніколи не буде. 

    Я подивився на дах, подивився на вікна, які були вдосталь великі, щоб наповнювати будинок природним світлом і хитнув головою, запевнившись, що нічого не протікає і все так, як було. Я багато зусиль вклав у цей будинок, тому завжди перевіряю чи десь прорахувався. 

   Увійшовши до будинку, я ввімкнув світло на першому поверсі. Тут в мене розташована вітальня з каміном, яка поєднується з просторою кухнею відкритого плану, трохи ліворуч по коридору невеличка спальня для гостей з ванною кімнатою. На другому поверсі традиційно відведений простір під спальню, ванна кімната, ще дві кімнати, а також невеликий балкон, який відкриває неймовірний краєвид, особливо на світанок та захід сонця. 

  А головне - тут тиша. Моя власна тиша та спокій. І жодних жінок… Не враховуючи того, що неподалік посилилась одна загроза в дупі. І від цієї загрози - втрачав кров, бо вона вся опускалась донизу. І це ой як не добре. Я погано думаю, а це означає, що я можу забажати наприклад пофантазувати про її очі, губи… груди та все інше і скоїти дурню, таку як наприклад опустити руку і…

   Мій телефон просигналізував про смс, і я видихнувши, дістав його з кишені. 

   Кейсі: “Твої красені завтра будуть в тебе. Сьогодні вже пізно. Відпочивай. P.S. Сподіваюсь, ви встигли знайти спільну мову. Цьомики”.

   Я миттю почав набирати повідомлення сестрі.

   Я: “Завтра заберу. Скучив капець. P.S. На неї чекає звільнення. Це лише питання часу. Добраніч, сестричко”.

   Добре, що вона мені написала і я схаменувся. Кров трохи повернулась до голови, і я вирішив, що треба прийняти душ і фіг його з тією випивкою - треба виспатись, щоб завтра було сил на сперечання з двома фуріями. Хоча, знаючи Міранду, вона теж нападе на мене. Тож - спати. 

   Не думати про Дакоту та її… 

   От фігня! Та хай йому! 

   Подивившись униз, я зрозумів, що кров прилила знову не до того мозку. 

   Це все просто повна дупа! 

——————————

*Бруквуд Лейн - Brookwood Lane — означає "вулиця біля струмка та лісу".