Естрела Асферіс - Несвідоме одруження, Естрела Асферіс

Звичайно, вони поділилися цими відомостями з Віртеном, який все ще перебував на лікарняному ліжку. Він усвідомив, що частина його спогадів втрачена, і захотів їх повернути. Пізно вночі Антуан провів ритуал, що дозволив їх повернути. Саме про нього Віртен згадав раніше.

Але що ж сталося далі?

Виявилося, що вони при виході з палати Віртена вкотре нарвалися на ректора. І якщо з питанням про їхнє перебування в госпіталі вночі їх пронесло, то щодо денної події Байрон вибухнув такою тирадою, що маг впав у глибокий смуток.

- Що? Так сильно гнівався? - запитав я, щоб якось підтримати мага.

- Погрожував виключенням, - зізнався маг, - точніше, сказав, що якби я не був настільки цінний сам по собі, і як командний гравець для Академії, то мене б уже виключили і повністю заблокували сили.

Ого! А ректор не дурний. Одразу бачить таланти, і вміє правильно підібрати ключі до кожного. Ось і цього разу, мабуть, натиснув на почуття провини мага за не зовсім етичний і законний вчинок, а також залишив у боржниках у себе особисто. Звісно, ректор не може собі дозволити розкидатися такими талантами. І з виключенням та блокуванням сил він просто блефував, змусивши спершу відчути провину, а потім залишитися зобов'язаним.

- Він блефував, ти занадто цінний для Академії, щоб виключати, - прояснив я вчинок ректора магу, підбадьоривши.

- Дякую, - подякував Тесар за друга, продовживши: - Після розмови з ректором Антуан був у таких пригнічених почуттях, що навіть хотів відмовитися від участі в пошуках, ми дивом його переконали.

- Як ви вибралися з Академії? Я так розумію, ректор зробив усе можливе, щоб більше ніхто не зміг без дозволу покинути її межі, - не витримав я.

- З цим їм допоміг я, - відповів гном, який досі зберігав мовчання.

Я з зацікавленістю роздивлявся цього представника настільки замкнутої раси. Цікаво, в чому ж полягала допомога гнома?

Виявилося, саме гноми колись звели фортецю, що згодом стала Академією. І для безпеки з фортеці вели підземні ходи. Поки Віртен був у шпиталі, а Тесар наглядав за Антуаном, гном завітав до бібліотеки, і знайшов відомості про ті ходи. Він дослідив їх, але виявилося, що через стільки років залишився тільки один. Саме через цей підземний хід компанія і вибралася.

- Зрозуміло. Ви вибралися з підземного ходу. Що було далі? - запитав я.

- А далі Антуан активував заклинання пошуку, - цього разу відповів Віртен.

- Почекай, ти ж казав, що магічний пошук неможливий. Твоя подруга активувала блокуючий артефакт, - заперечив я, пригадавши розповідь.

- Антуан пояснив нам ще в госпіталі, що ми можемо використовувати мою кров для магічного пошуку моєї дитини, - відповів Віртен.

Ну й винахідливий цей маг! Я з веселим схваленням розглядав Антуана. Якщо в мого племінника такий друг, то можна про нього не турбуватися. Хоча, маг ще молодий, тож, мабуть, потрібно буде наглядати за цією компанією.

Віртен продовжив:

- Саме з пошуком і виникли проблеми. Виявилося, що магія зреагувала на мою кров буквально, показавши місце розташування всіх моїх родичів. Ми якийсь час витратили на з'ясування, хто де перебуває, і залишилося п'ять невідомих варіантів. Ми вирішили почати перевірку з найближчого. Ним виявився ти.

Ну що ж, тепер усе зрозуміло. Історія справді непроста. Як знайти того, хто не бажає бути знайденим? Дуже просто, скористатися магічним пошуком за кров'ю, а потім перебрати всі можливі варіанти. Мабуть, із цим я можу їм допомогти. Але спочатку потрібно з'ясувати дещо важливіше.

- Я так розумію, у місто ви потрапили через портал. Стежки ніхто не відчував? - запитав я.

Безпека, тим паче тоді, коли справа стосується дроу, понад усе. Я не хотів, щоб ми лягли спати, а потім виявилося, що ми оточені, і схоплені ворогами.

- Та начебто ні, - відповіли всі в один голос.

І я висловив те, що мене тривожило весь цей час:

- У мене є припущення, яке нікому тут не сподобається. Але озвучити я його зобов'язаний. Коли на тебе, Віртен, напали, ти був поранений. Після того, як з Академії прийшла підмога, а тебе забрали, вороги могли повернутися на місце сутички.

- Навіщо? - не зрозумів племінник.

І я почав пояснювати те, до чого ці діти ще не дійшли:

- Усе просто. Якщо ти чоловік їхньої мети, і тебе не вдалося захопити, то ти точно продовжиш її пошуки. І врешті-решт неодмінно виведеш їх до неї. Залишилося тільки простежити за тобою, і при нагоді спробувати захопити.

Віртен обміркував мої слова, після чого, почухавши перенісся, вимовив:

- Непогано. Але я ж вислизнув у них з-під носа.

Я тим часом спробував донести до цієї компанії те очевидне, що вони зі своїми пошуками випустили з уваги:

- А може бути й ні. Якщо ти був поранений, то на зброї мала залишитися кров. Або в крайньому разі можна було пробратися на місце сутички, щоб зібрати побільше крові. А як ви самі знаєте, відстежити когось за допомогою краплі крові - простіше простого. І якщо моє припущення правильне, то ваша перевага у швидкості та раптовості. Вони, звісно, підуть за тобою, але ти можеш використовувати швидші способи пересування - портали, і найкраще змінювати напрямки. Тоді вороги якщо й знатимуть, де ти, то не будуть за тобою встигати. Але довго так не пробігаєш. Потрібно шукати рішення.