Естрела Асферіс - Несвідоме одруження, Естрела Асферіс

А ось це вже більш цікаво. Невже їй хтось допоміг, попередивши про небезпеку? Недаремно ж вона вибиралась з ресторації таким незвичним способом. Хто ж це був? Не здивуюся, якщо сам ректор чи хтось з викладачів Академії. Але Віртен продовжував.

Вони вибралися з ресторації і помчали нічним містом. Запах привів їх до Академії. Саме біля неї вони потрапили в засідку. Якби не поява Антуана з Крамом і допомога з Академії, Віртену з Тесаром довелося б дуже погано навіть у звіриній іпостасі.

Поки Віртен розповідав, я встиг оцінити внесок мага. Схоже, що цей Антуан вельми непересічна особистість. Він не тільки віртуозно використовував свою магію, приходячи на допомогу, коли це було потрібно. Але й прекрасно прорахував перевертнів, впливаючи на їх інстинкти, щоб досягти потрібних результатів. Та й відбити перевертнів у дроу може не кожний. Звісно, їм в цьому трохи пощастило, що вчасно здійняли  тривогу в Академії. Але маг безперечно заслуговував на захоплення і схвалення.

Так вони опинилися в кабінеті ректора. Він розповів їм про устрій суспільства дроу, напевно, бажаючи відмовити їх від продовження пошуків. Також вони дізналися, що Бет маг, хоч і приховувала це, щоб родичі не змогли відстежити її.

Маг? Так, за такою дівчиною напевно полюють не тільки її родичі, а й конкуруючі клани. Вона потрібна їм або щоб використати для здобуття більшої влади, або для виношування потомства з сильним магічним потенціалом. Що знову-таки приведе їх до влади. А якщо врахувати, що в перевертнів також сильна магічна складова, то у пари мого племінника може народитися досить сильна в магічному плані дитина. Але я відволікся. Що далі?

- Ректор запитав у нас, чи знаємо ми, чому на нас напали, - продовжував Віртен.

- А ви знаєте? - не втримався я від невеликого запитання.

Племінник, який до цього монотонно розповідав свою історію, з-під лоба поглянув на мене і відповів:

- Тепер знаємо. Завдяки ректору. Виявилося, що ті дроу дізналися, що я є чоловіком Бет.

- І вони не продовжили атаку на вас? - я продовжив допитуватися. - Це ж був практично єдиний шанс захопити тебе, і використати як приманку для твоєї пари. Після цієї події ректор не дозволив би тобі покинути стіни Академії.

На мої слова племінник відреагував впертим поглядом і словами:

- Вони зникли, щойно пролунав сигнал тривоги від воріт Академії. Але як пізніше з'ясувалося, вони встигли поранити мене. Воно б не становило небезпеки, якби не отрута на лезі їхніх клинків. Це була отрута сповільненої дії, яка повністю паралізувала живу істоту через кілька годин після потрапляння в кров. Мені пощастило, що я втратив свідомість у кабінеті ректора. Так з мого організму зуміли вивести отруту, інакше я б до кінця життя залишився паралізованим.

Так, справді пощастило. Знаю я звички дроу, нанести на лезо клинка отруту, а потім у сутичці поранити супротивника, і залишити його помирати або від поранення, або під дією отрути. Або прийти пізніше, коли супротивник ослабне під дією отрути, і без зусиль схопити його. У таких випадках їхніх ворогів або тих нещасних, кому не пощастило зустрітися з дроу, чекає жахлива доля.

- І що ж далі? - поквапив я, оскільки Віртен мовчав уже хвилин п'ять. Напевно, знову занурився у спогади.

- А далі історію продовжу я, - прозвучало від Тесара.

Я з подивом подивився на нього, але потім збагнув, що Віртен напевно кілька днів, а то й тиждень перебував у шпиталі, оговтуючись після поранення. Тому логічно, що справу пошуку зниклої подруги продовжили друзі племінника. Я кивнув, що слухаю, і Тесар почав розповідати свою частину історії.

Виявилося, що вони тієї ж ночі розробили непоганий план, як непомітно покинути Академію, і продовжити пошуки. І наступного дня в обід вони його втілили, сховавшись у порожньому возі з-під продуктів, що залишав Академію. Далі, вибравшись із нього, вони, замаскувавшись, вирушили далі по сліду запаху Бет.

Він привів їх до будинку міського лікаря. Далі їхні дії нічим крім відчаю я пояснити не можу. Зануривши лікаря з помічницею в сон, вони досліджували папки із записами пацієнтів. Коли вони все ж знайшли потрібну папку, знявши ілюзію, вони прочитали її вміст. Після початкового шоку, прочитавши діагноз, вони зважилися на дуже ризиковану справу, щоб перевірити його правильність. Антуан проник у розум спочатку лікаря, а потім і асистентки, підтвердивши запис у папці. Бет дійсно виявилася вагітною.

Я дивився на нього з сумішшю захоплення і деякого осуду. А здійснив би я такий вчинок, володіючи тією силою, якою володіє Антуан? Якби на кону стояло життя когось із моїх рідних або друзів? Думаю, я б пішов на такий крок. Для мене їхнє життя і здоров'я значать більше, ніж якісь, нехай і найкращі та найнеобхідніші закони. Тож поступово осуд зник з мого погляду, і я прийняв мага, як рівного, не за фізичними і зовнішніми показниками, а за силою духу.

- Поважаю тебе за цей вчинок, Антуане. Ти поставив життя і здоров'я подруги вище якихось законів. Може хтось і засудить тебе за цей вчинок, але не я. Для мене життя, здоров'я і щастя близьких і друзів стоїть на першому місці. Для цього я зроблю навіть неможливе.

Під моїм твердим, упевненим і схвальним поглядом його вираз обличчя, та й постава змінилися. Він перестав здаватися загнаним у кут звіром, якого будь-хто готовий штовхнути, і став тим упевненим у собі магом, якого я побачив на вулиці в компанії Віртена. Він кивнув, беручи мої слова до відома.