Оксана Мрійченко - Моя, бо кохаю, Оксана Мрійченко

Пальці тремтіли, але дівчина витягнула з сумки телефон і розблокувала екран. А потім відшукала у списку контактів потрібний номер, натиснула кнопку виклику і приклала гаджет до вуха. Гудки здавалися нестерпно довгими. Лера чекала, до болю кусаючи губи. Якщо і тут не буде відповіді… Якщо ніхто не захоче вислухати, то… Навіщо тоді взагалі дихати? Довгі гудки раптом стихли і після секундної тиші в динаміку пролунав голос Ані:

— Навіть не знаю, чому взяла слухавку… Але кажи.

— Аню, — Лера голосно схлипнула, намагаючись вичавити з себе хоч кілька слів. — Будь ласка… Ти моя остання надія.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно