Олександра Багірова - Дитина від батька мого чоловіка, Олександра Багірова

- Ти ж непогано заробляв? Навіщо?

- А витрачав я ще більше. Знаєш, життя мрії коштує дорого. Ми зі Світланою довго розробляли план. Можна сказати, що я був ідейним натхненником. Твого Олексія ніколи не знав особисто, намагався не контактувати з учасниками вистави. Все робила Світлана, а я лише спрямовував її дії. І знову все пройшло за планом, - посміхається своїм жахливим спогадам.

- Наша зустріч? Ти її теж підлаштував? Аварія?

- О, ні, тут гидкий, неконтрольований збіг обставин, - шкіриться. – Я побачив тебе. До цього Світлана фотки надсилала. Захотів переконатися, чи це ти. Пішов за тобою. Промайнула думка випробувати, від кого так мій батько голову втрачав. А далі влучив під колеса. Опинився у лікарні. І ти вся така страждальниця. Мені потрібен був догляд. Хоча тоді я ще не розумів, як влипну, як травма мою кар'єру знищить. Нііі, не травма, а ти... саме ти... все через тебе...

Хочеться сказати, що доля дала йому жирний натяк тоді, попередила щоб зупинився. Мовчу. Цьому чудовиську не потрібні мої лекції. Він нічого не зрозуміє.

- Якщо я настільки тобі огидна, то навіщо ти тримав мене? Заміж покликав?

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно