Міленко Ергович - Історії про людей і тварин, Міленко Ергович

«дата смерті» написати «невідома», але наша баба вхопила його за руку та впросила написати щось інше. Так дядькові Гавру записали, що він загинув десь на західному фронті 17 січня 1918 року, того дня, коли Білий з горя відмовився від їжі.

Інформація видавця

Міленко Єрґович

ІСТОРІЇ ПРО ЛЮДЕЙ І ТВАРИН

Переклад: Катерина Калитко

Редактор: Лесь Белей

Коректор: Марія Волощак

Дизайн і верстка: Ірина Мамаєва

Підписано до друку 22.09.2013

Папір офсетний. Формат 84х108/32.

Гарнітура Baltica. Ум. друк. арк. 15.96,

Облік-видавн. арк. 17,56. Замовлення № 479

ТОВ «Темпора»

01030, Київ, вул. Б. Хмельницького, 32, оф. 4

Свідоцтво про внесення до державного реєстру:

ДК № 2406 від 13.01.2006

Тел./факс: (044) 234-46-40

www.tempora.com.ua

Віддруковано з готових діапозитивів в друкарні ТОВ “Друкарня “Рута”

(свід. Серія ДК № 4060 від 29.04.2011 р.)

м. Кам’янець-Подільський, вул. Пархоменка, 1

тел. 0 38 494 22 50, drukruta@ukr.net

Міленко Єрґович — боснійський та хорватський письменник і публіцист. Народився 1966 р. в Сараєві. Літературну біографію розпочав 1988 р. поетичною збіркою «Обсерваторія “Варшава”», після якої опублікував ще дві. З 1993 р. живе і працює в Заґребі, де 1994 р. публікує «Сараєвські “Мальборо”» — пронизливий літературний документ життя міста під облогою, твір, що приніс йому світову славу і Нагороду миру імені Ремарка. Автор шести романів, численних збірок новелістики та повістей, відзначених багатьма міжнародними нагородами. Зокрема, за роман «Срда співає в сутінках, на Трійцю» Міленко Єрґович отримав премію «Анґелус» 2012 р. Твори письменника перекладено більш як двадцятьма мовами.

Примітки до електронної версії

Перелік помилок набору, виявлених та виправлених верстальником

с. 39: <…> на [перехесті] => перехресті вулиць Тіта і Короля Твртка.

с. 53: <…> в оповіданні [реконтруюється] => реконструюється світ коміксів <…>

с. 55: <…> в одного [червного] => червоного мундира татуювання із Загором <…>

с. 98: У пластиковій [кишенці] => кишеньці була її фотографія.

с. 99: [Сьогодніші] => Сьогоднішні сумніви блискавично розтоплювали вчорашні пояснення.

с. 104: <…> охолоджує спітнілі долоні об лаковану [поверхну] => поверхню столу.

с. 105: <…> якщо вам щось треба [звіди] => звідси — беріть.

с. 155: <…> сидів чоловік у сірому [піждаку] => піджаку <…>

с. 234: [Обдиві] => Обидві були вдови <…>

с. 239: Владимір [Лазор] => Назор — хорватський поет <…>

с. 247: Белімаркович вимовляє [čovijek] => čovek — «човек» <…>

с. 278: <…> на [обкладиниці] => обкладинці одного з альбомів гурту Bjelo Dugme.

с. 288: Чути було, як [Асланова] => Арсланова шия зламалася <…>

Примітки

1

Яйце — місто в Середній Боснії, розташоване у місці злиття річок Пліва та Врбас. Знамените своїми водоспадами, а також тим, що восени 1943-го тут відбулася друга сесія Антифашистського віча народного звільнення Югославії, яка заклала підвалини для створення федеративної та соціалістичної Югославії (тут і далі примітки перекладача).

2

«Фічо» — Fiat 600, вперше представлений у 1955 році на виставці в Женеві. Із 1960-го збирався у Краґуєваці, вважається, що саме «Фічо» моторизував Югославію.

3

Хвар — острів в Адріатичному морі, належить до хорватського регіону Середня Далмація.

4

Маріїн-Двор — квартал австрійської забудови у Сараєві, названий за однойменною історичною будівлею.

5

Коніц — місто у північній, гірській частині Герцеговини, в долині ріки Неретва.

6

Йдеться про події, що позначили початок війни в Хорватії: плівки, на яких було зафіксовано Мартіна Шпегеля, хорватського військово-політичного діяча, що закуповував зброю на чорному ринку, переважно імпортовану з країн колишнього Варшавського договору, демонстрували всі канали країни у лютому 1991 року; «Плітвицький кривавий Великдень» — зіткнення хорватської поліції з сербськими самоорганізованими силами, які підтримувала армія, з приводу контролю над національним парком Плітвицькі озера — тоді, 31 березня 1991 року, було вбито двох людей і поранено двадцятьох, ці жертви вважаються першими у хорватській війні; хорватське Борове Село, поблизу кордону з Сербією, також стало місцем зіткнення хорватської поліції та сербських угруповань, що вилилося в різанину із кількома десятками жертв.

7

Вуковар — найбільший хорватський річковий порт на Дунаї. Сербська облога Вуковара і битва за Вуковар у 1991-му, внаслідок яких загинуло близько двох тисяч людей і було практично вщент зруйновано місто, є одними з найтрагічніших сторінок хорватської війни за незалежність.

8

Требевич — гора на південному сході Сараєва, важливий туристичний та спортивний об'єкт — зокрема, під час зимової Олімпіади 1984 тут відбувалися змагання лижників. Через свою висоту (1627 метрів) та унікальне положення використовувалася для облаштування бойових позицій четників — так під час боснійської війни називали загалом всі сербські сили, поширюючи на них назву військової націоналістичної організації часів Другої світової.

9

Пале — туристичне селище, ближня околиця Сараєва. Під час боснійської війни там розташувалося командування сербських військ. Нині — територія Республіки Сербської.

10

Какань — місто в центральній Боснії, великий індустріальний центр.

11

Вулиця отримала назву від слова «сепет» (з турецької — sepeti — кошик) — назви високого твердого кошика, який традиційно використовували сараєвські носії.

12

Юґо — регіональний різновид сіроко, південно-східний адріатичний вітер, зазвичай передвісник середземноморського циклону. Теплий і вогкий юґо, як вважається, може викликати дратівливість і головні болі.

13

Башчаршія — середньовічна османська ринкова площа, серце історичного Сараєва.

14

Бурек — солоний пиріг із листкового тіста з м'ясом, сиром, зеленню. Рецепт походить з Анатолії.

15

Любель — хорватське містечко на кордоні з Угорщиною.

16

Фоча — місто на південному сході Боснії, поблизу кордону з Чорногорією. До балканської війни 90-х мало виразний ісламський дух, 17 мечетей, типову османську забудову і великий відсоток мусульманського населення. У квітні 1992 року сербські сили почали проводити тут етнічні чистки, що завершилися у 1994 році перейменуванням міста на Сербінє.

17

Ханумиця — зменшувальне від «ханума», поважного звертання «пані» до жінки-мусульманки.

18

Король Твртко — Степан I Твртко Котроманич, боснійський бан, а згодом