Козел Валерія - Заспокійливе для химери , Козел Валерія
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
***
- Ось ти де…
Айшес обернулась. Ніжні пелюстки Світового древа колихав теплий вітерець, премені сонця ніжно торкалися квітів. Герцогиня стояла у коріння, ледь торкаючись пальцями кори.
- Я попросила Теріса… він відкрив хід, - сказала вона, намагаючись видаватись спокійною і веселою, - давно повернувся?
- Щойно, - сказав Лукас, - не міг дочекатися, коли побачу тебе.
- Я вже хотіла повертатися…
- Ти як?
- Що? Я в нормі, чого питаєш?
- Ти завжди ховаєшся тут, коли тебе щось бентежить. В дитинстві ховалась в саду, тепер тут… тебе завжди тягне туди, де квіти.
- Вони заспокоюють.
- Айшес, - Лукас взяв її руку і ніжно торкнувся губами.
- Мм?
- Ти ні в чому не винна.
- Я нічого не… - дівчина запнулась.
- Відпусти їх.
- Я не тримаю, просто… чи могла я зробити щось, аби цього не сталось?
- Айша, це почалося дуже давно…
- Якби я була не така слабка і боягузлива, якби мала сильніший характер… якби я була трохи сильніша!..
- Айшес, ти була дитиною. Єдине, що ти мала робити – вчитися, гратися ляльками і читати книжки. А не викривати заколоти батька.
- Але ж… - дівчина схлипнула, - стільки людей постраждало, химер… ти… моя магія сильна, я мала б краще старатися…
- Айшес, - Лукас пригорнув її до себе, - мені шкода, що вони змусили тебе думати, що ти маєш заслуговувати чиєсь визнання. Чиюсь любов…
Дівчина схлипнула. Сльози покотились по її щоках.
- Дозволь, я покажу тобі, як сильно я тебе кохаю, - прошепотів Сіаль, - я піклуватимусь про тебе. Я покладу всі зірки до твоїх ніг. І щодня я доводитиму тобі, що можна кохати ще сильніше, ще пристрасніше…ти тільки будь поряд.
***
У яскравому спалаху Лукас та Айшес повернулись у кімнату чаклуна.
- Чому так довго-то? Я вже думав сам за вами делегацію відправляти! – хмикнув Теріс.
- Дійсно, герцогу, там роботи непочатий край, а ви дружиною милуєтесь, - глузливо склав губки бантиком Тревор.
- З поверненням, Ваша світлосте, - тепло посміхнулась Персія.
Айшес витерла свої щоки.
- Я вдома! – радісно посміхнулась вона.
Нарешті вдома…
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Заспокійливе для химери , Козел Валерія», після закриття браузера.
