Кайла Броді-Тернер - Клуб підбитого катафалка, Кайла Броді-Тернер

Лів

Аарон влетів у двері і в останню мить втримався за ручку на стіні. Підлоги у кімнаті можна сказати не було, лише вузький парапет, що нагадував трубу, тягнувся від одних дверей до інших. А під ним – провалля, що тягнулось кілька поверхів до темряви. Лів висіла на трубі, намагаючись підтягнути тіло. Аарон неначе відновив власні сили, побачивши Лів. Не лишилось і сліду від того безсилля, з яким його зустрів Патрик. Його змінив звичний цинізм.

–Що, красуне, потрібна моя допомога?– покосившись на Лів, що вперто намагалась вилізти, спитав він.

–В сраку твою допомогу, Харте. Йди геть.

–Які ми горді…– закотив очі він, підтюпцем просуваючись до іншого боку парапету. –О, там, схоже є вихід.– рушивши вперед, сказав Аарон.

Лів провела його поглядом і змахнула волоссям, через що мало не впала вниз. Аарон спинився.

–Ти не йдеш?

–Дай мені хвилинку.

–Її нема. Якби двері лишились, ми б вийшли до всіх інших, але вони зникли, щойно я пішов тебе рятувати.

–Ти? Прийшов рятувати мене? Дуже смішно.

–Ну, посмійся, чого б і ні. Але тепер нам треба шукати вихід самостійно.

–Нам потрібно шукати Патрика, а не вихід. Ми без нього не виберемось.

–Запустити сценарій, я і без нього можу. – фиркнув він.– До того ж це буде моя команда, а отже все за моїми правилами.

–Помилуй нас, Боже.– закотила очі вона.

–Або це може бути твоя команда. Просто подумай, кралю. Чи хочеш ти сидіти тут і чекати на ботана з його занудством, чи підімнеш всю цю богодільню під себе?

Лів замислилась. Патрик був кращим варіантом, у нього принаймні був план. Але, замість вештатись коридорами в надії колись знайти Патрика, вони могли дійти до виходу. Аарон розумний, це краще, ніж блукати самій. Тож вона ривком підняла ноги, закинувши їх на парапет і піднялась. Тоді вирівнялась і повільно, тримаючи рівновагу, і рушила за Аароном. Той пропустив її вперед до дверей з іншого боку і Лів, спіткнувшись, з вереском полетіла вниз, встигнувши схопитись трубу.

–Яке ж ти нещастя…

Лів знову закинула ногу на парапет, але та зісковзнула. Дівчина крихтіла,  намагаючись втриматись у незручному положенні тіла. Аарон хмикнув, пройшовши повз. Лів силкувалась вибратись самостійно, та її тіло постійно тягнуло до низу. Просити його допомогти було зайвим, Аарон не був емпатичною людиною, до того ж це було соромно для Лів, залежати від його допомоги. Е, ні. Краще вона зірветься і впаде.

–Нам треба в той бік.– зазначив він.

–Хіба є інший варіант?

–Треба зрозуміти чи є там двері.

–Ти мене чуєш?

–Не бачу сенсу, ти хіба не говориш очевидні речі?

–Я говорю?– здивувалась Лів, закинувши ноги на парапет, щоб підтягнути на нього і торс.

–Ну, так.

–Дебіл?– спитала вона, вклавши весь свій гнів у погляд.

–В твоїй голові, мабуть, це звучало епічніше.– прищурився він.

–Таки дебіл.– ствердно відповіла вона, заледве видираючись на трубу, та її нога зісковзнула і вона майже рухнула вниз. Майже, бо Аарон встиг схопити її за лямку сарафана.

–Обережніше! Порвеш.

–Не лести собі.–фиркнув він.– Я точно не з тих, хто прагне зірвати з тебе одяг, кралю.

–Чого ти кличеш мене кралею?

–А ти невпевнена в собі? Тобі треба постійне нагадування?

–Я не спитала чи я гарна. Я спитала чому ти мене звеш кралею. Це складний код для тебе?– роздратовано спитала вона.

–В тобі нема нічого складного, Вейл.– знизав плечима Аарон, просуваючись вперед.– Типова недолюблена дівчинка, яка виросла у недолюблену жінку. Нічого нового, це – кліше.

–Ой, та заціпся. Дай відповідь на питання.

–То заціпитись чи відповідати?– розреготався він.

–Відповідай.

–Нащо?

–Мені цікаво.

–Я не мушу задовольняти твою цікавість.– вклавши весь гнів у свій погляд, відповів він.

–А тобі, типу, є чим зайнятись?

–Окрім, як теревенити з тобою?

–Ну, так. То чого я краля, Харте?

–Із очевидного? В тебе гарне личко, і я цілком міг би назвати тебе вродливою, якщо вимкнути звук і розгладити ту зморшку над твоїми бровами. Серйозно, це наче дивитись як бульдозер зминає стіни оранжереї.

–Як поетично.– закотила очі вона.– Отже ти вважаєш мене красивою, але рвати на мені одяг наміру не маєш.

–Я маю повагу до себе, Лів.–закотив очі він.– Вчись, корисна штука.

Аарон розвернувся, повільно тупцюючи трубою. Він непогано тримав рівновагу, і Лів би захопилась цим вмінням, якби не була такою злою на нього.

–Ти не можеш собі навіть уявити, як сильно я тебе зараз ненавиджу.– повільно промовила вона.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍