Ліка Радош - Знову "ми", Ліка Радош

розділ 38

Стас

Сюрприз-сюрприз.

Ледь втримуюсь, щоб не накоїти дурниць. Бо всередині вирують такі емоції, що і цей підготовлений стіл був би уже перевернений, і Богдан валявся б поруч. Та ні, я адекватна людина. Намагаюся тримати себе в руках. Намагаюся усе розуміти. Та... двері квартири моєї жінки для мене відкрив інший чоловік. І хоча я знаю, що Аліна продовжувала з ним спілкуватися і вони далі залишалися друзями, мене це неабияк зачепило.

Десь задньою думкою випливає те, що могла подумати і відчувати Аліна, коли та Олена їй відповіла, і цілком свідомо ввела її в оману.

Та від цього мої відчуття не змінюються, хоча накал трохи спадає. Згадав, що сказав Комарчевський, коли відчинив двері. І це мене ще більше заспокоїло. Вони чекали на Чумаченко. Тож можна розслабитися, вони не влаштовували собі романтичний вечір удвох.

Розстібаю кілька верхніх ґудзиків, щоб дихати вдавалося легше. Чув, що за мною в кімнату зайшов Богдан. Його кроки набагато важчі, Аліна ходить ледь чутно, коли не в взутті.

- Не злись. – прямо говорить мені колишній товариш.

- Намагаюсь. – також не приховую свої справжні думки.

- Між нами нічого не було, окрім того побачення, свідком якого ти був. І планів відбити її в тебе я не маю. Ми просто товаришуємо. – бачу Бодя одразу вирішив поставити всі крапки над "і".

Хвилину дивлюсь прямо йому в очі, намагаюся зрозуміти наскільки щирими є його слова. Приймаю рішення для себе. Та злегка ствердно киваю. Протягую руку в знак примирення.

Бодя потискає її. Та встигає кинути мені кілька слів, перед тим як Аліна з'явилася в кімнаті.

- Вона дуже переймалась, що ти її ще не привітав. Добре, що приїхав.

Аліна зайшла до кімнати. Краще сказати, залетіла. Мабуть, думала, що поки буде порядок робити з квітами, то ми тут один одного повбиваємо. А ні, золотко, я сьогодні чемний і не зіпсую тобі свято.

- Бачу, що готувалась до гостин серйозно? – посміхаюся я та намагаюся розрядити обстановку, вказуючи на накритий стіл.

- Та. Час довго йшов. Треба було зайняти чимось руки. Так одне за одним і пішло. З самого початку я не планувала стільки готувати. – відповідає кохана нервово потираючи руки.

- Так розумію, ми чекаємо на Таню? Чи і батьки твої завітають сьогодні? – намагаюся згладити перше враження, що склалось, коли я з'явився на порозі, звичайною розмовою.

- Тільки на Таню. Батьків сьогодні не буде. Мама казала, що завтра завітають. – відповідає. – Та ви сідайте до столу. Ти, мабуть, з дороги голодний? А я зателефоную Тані. Думаю буде не проти, якщо ми почнемо без неї.

Киваю та вмощуюся на стілець. Богдан не відстає. Аліна знову виходить за двері, залишивши нас знову у двох.

- Що ти хотів тим сказати? – запитую, продовжуючи нашу перервану розмову. Хоча, уже і сам догадуюсь.

- Що хотів те й сказав. А що там не зрозуміло! Стас, не роби їй боляче. Не думаю, що в друге вона зможе таке пережити.

- Я не планую її розчаровувати, а тим більше ображати. – починаю злитись.

Ти подивись на нього, буде мені поради давати. Показує мені наскільки вони близькі, що я той чорт, котрого треба боятися. Та й не приємно мені, що тикає в лице моїми промахами.

- Добре. Добре. Не гарячкуй. – посміхається та підіймає руки вгору жестом ніби здається. – Просто вирішив тебе попередити. Щоб більше не грався її почуттями.

- А ти думаєш вона тебе по голові погладить за те, що пхаєш носа не в свої справи? – злюсь.

Знаю, що потрібно відпустити ситуацію. І що Богдан говорить мені це все, як друг Аліни, і що мав би бути радий за неї, що є кому її захистити. Але ніяк не можу забути вираз його обличчя тоді, в ресторані, коли він казав, що я буду лишнім за їхнім столиком, оскільки в них побачення. І вся моя раціональність губиться.

Та я тримаюся. І хоч як мені не подобається їх дружба, я повинен довіряти своїй коханій. Та йому я все одно не вірю. Чого б йому тоді крутитись поруч Аліни?

- Не думаю, що хтось з нас буде переповідати їй нашу розмову. – трохи іронічно кидає Комарчевський.

Відповісти йому не встигаю, чую шурхіт в коридорі, як відчиняються двері. Таня прийшла. Тепер усі у зборі. Залишилось потерпіти кілька годин в компанії друзів коханої і нарешті зможу залишитись з нею на одинці.

Чесно кажучи не думав, що потраплю в таку ситуацію. Але що ж робити, коли навіть не натякнув про свій приїзд. Тепер плани провести вечір у двох скасовуються. Та можливо воно і на краще. Менше часу буде сьогодні обговорювати наші проблеми. Можна буде відкласти складні питання на завтра.

Як я і думав. Дівчата зайшли в кімнату. Аліна уважно нас обох оглянула, ніби хотіла прочитати думки. Таня ж привіталась. А далі...усе як завжди тости, дзвін келихів, жарти. І вечір полився в своєму спокійному темпі. Без жодних заворушень.

 

 

Доброго дня

Продовження цього тижня ще в середу і п'ятницю. Якщо вміщуся, то це будуть останні розділи))))

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно