Олена Гуйда - Безприданниці. Ребекка, Олена Гуйда

Він навіть не похитнувся, наче я й не атакувала його миттю раніше. 

 - Але... як? - ошелешено зробивши крок назад, пробурмотіла я. 

 - Здивовані? - посміхнувшись одним куточком губ, поцікавився Крістофер. - Це моя вроджена особливість, і як люблять говорити святі отці - благословення боже. Магія не діє на мене, міледі. Саме тому мені довірена ваша безпека. Лорд підозрював, що захищати вас доведеться швидше від вас самої. 

Ось як. У мене по шкірі пройшов мороз. Нейт здогадувався, що не все так гладко може пройти у володіннях Кречетів. І подбав про те, щоб я не зробила необдуманих вчинків. 

По щоках покотилися сльози безсилля. Хотілося вити, рознести все в прах. Але чим це допоможе. 

 - Міледі, ви Амора, господиня замку, леді Північної межі і навколишніх земель, вам довірили замок і його мешканців під час відсутності лорда. Ніхто не приносив поганих звісток, і ви зобов'язані тримати себе в руках, - холодно і жорстко нагадав мені Крістофер. - Невже мілорд помилився в вас? 

Останні слова були хльостким ляпасом, від якого напружилося все тіло, вирівнялася спина і навіть саме собою піднялося підборіддя. Вітер гримнув важкою гілкою об зовнішню стіну за моєю спиною і затих, немов і не бушував весь цей час. 

 - Ви маєте рацію, сір Крістофер. - холодно кивнула я. - Ми будемо чекати повернення лорда. І ніяк інакше.

 - Я знав, що ви мудрі, міледі.