Хелена Хайд - Коли твоє немовля — некромант!, Хелена Хайд

Розділ 22. З хворої голови на здорову 1

Ні, це було вже зовсім не смішно!

Почувши той самий стукіт у двері, від якого в мене тепер око сіпалося, я знехотя відчинила… але за порогом нікого не було. І лише потім я побачила приклеєний до дверей конверт. Ще й просто дивом помітила його, а не так і залишила висіти, поки той не впаде в око комусь із сусідів… надто бісовій гоблінці.

Здогадуючись, що його вміст мені напевно не сподобається, я зачинила двері і шмигнула на кухню, де вже й розкрила трикляте послання.

Очікування мене не обдурили, там справді був лист від Дем'яна. Тільки ось... Прокляття, воно буквально перевершило мої найшаленіші очікування в кілька сотень разів!

Ну що ж, принаймні тепер я сміливо могла взяти назад кожне недобре слово, сказане про попереднє любовне послання листоноші, написане на рожевій листівці. Тому що цей лист буквально взував його, як Емінем — всратого росіянського репера! Після прочитання я навіть на пару хвилин впала в ступор, просто намагаючись усвідомити, переварити та зрозуміти, як на таке взагалі реагувати. Тому що з тексту складалося недвозначне та чітке враження того, що ми з Дем'яном вже давно, міцно та стабільно були коханцями. Та що там, безперервно бурхливо злягалися на нашому з Арком подружньому ложі, щойно мій чоловік покидав квартиру і до самого його повернення!

От же трясця, як добре, що я помітила цей лист. Адже прочитай його та сама Алевтина Георгіївна, і вже надвечір жителі району переказували б Арку всі пози камасутри, в яких дружина йому зраджує з листоношою.

Від обурення руки тремтіли з кожною секундою все сильніше, поки нарешті не розірвали треклятий лист навпіл! Але навіть після цього тремтіння не вгамувалося, скоріше навіть посилилося.

Моїм першим бажанням було негайно сходити на поштове відділення, дізнатися там номер телефону або домашню адресу Дем'яна, викликати його на зустріч... і обкласти таким матом, щоб усі дерева в радіусі десяти метрів від мене миттєво засохли. А птахи та звірі ще кілька десятиліть оминали цю мертву зону.

Ще краще заманити його в темний провулок і побити лопатою до напівсмерті.

Можливо, я навіть зараз би побігла цей добрий порив здійснювати, але вчасно себе загальмувала, зробила глибокий вдих і порахувала до десяти.

Розсудливість, холоднокровність і розсудливість — без цього мені, за всіх обставин, що склалися, зараз ніяк.

Насамперед, я маю думати головою і чинити з найбільшою вигодою для себе. Зараз, коли довкола відбувається все більше підозрілого, не варто діяти необачно. Особливо стосовно дивної людини, яка може бути частиною загальної мозаїки. А що як…

Скажімо, спробувати для початку поговорити з Дем'яном, перш ніж прямо і грубо його відшивати? І під час розмови постаратися довідатися в нього щось. Адже існувала ймовірність його хоча б часткової поінформованості про всю цю дивну плутанину. І тоді, якщо він справді запав на мене, є шанс дізнатися, що йому відомо.

Ну а якщо його «почуття» до мене — просто хитрощі, то я це швидко зрозумію. І тоді вже можна буде діяти одразу жорстко.

Інше все буде погано. Якщо всі ці листи-цукерки — просто привід зблизитися зі мною, щоб використовувати у своїх цілях, то ігри в любовний інтерес у будь-якому разі відразу розкусять. І невідомо, чи буде в той момент поряд хтось, здатний мені допомогти, якщо мені загрожуватиме небезпека.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно