Ася Віталіївна - Поцілунок долі, Ася Віталіївна

-Аж мурашки по тілу від цього всього.

-Не бери, то до голови. Краще скажи, що будеш робити?,- говорить вже з посмішкою до мене,- Будеш відпрацьовувати в офісі? А я то думаю, що з самого рання його авто під моїм офісом.

-Знаєш, Сергію, після того, що ти мені розповів, напевно зіграю за його правилами. Яка тепер буде моя робота в офісі на цей період?

-Все, що бажаєш. Але давай для початку нікому не будемо говорити про нашу розмову. Це буде маленьким нашим секретом.

-Згідна, так буде краще,- піднімаюсь та думаю йти на вихід.

-А і чекаю від тебе звіт по твоєму проекту,- та знову ця посмішка,- І звіт по примиренню з Коваленком, бо я теж не хочу втрачати цінного працівника.

-На першим звітом проблем не буде, а от з другим… боюсь буде.

-Нічого, ти звертайся до мене якщо буде потрібна допомога. Допоможу чим зможу.

-Дякую. Я можу йти?,- показує пальцем на двері позаду мене.

-Звичайно. Бажаю тобі удачі,- після його слів, я нарешті з полегшенням на душі та з усмішкою на обличчі покидаю кабінет директора. Не довго це тривало, поки одразу не попала в очі сурового ведмедя, який споглядав на мене з під нахмурених брів.

-Катерино Вікторівно, ви все ж таки прийшли на роботу. А чому були в кабінеті Сергія Олександровича? Та вийшли звідти такі веселі?, - як тільки мене побачив одразу підійшов від кабінету своєї сестри, щоб це запитати.

-Вам теж доброго ранку, Павло Олексійовичу. А не забагато запитань до мене так одразу?

-Ні, я просто цікавлюсь.

-Вибачте, маю працювати. Робота сама себе не зробить.

-Спочатку дай відповідь. Я ж тебе дещо запитав.

-А повинна? Ви, мені більше не керівник,- підходжу ближче та говорю тихенько, щоб ніхто інший не почув,- І навіть не мій чоловік, що я вам маю все розповідати.

-Ну-ну, удачного вам дня, Катерино Вікторівно. Удачного,- говорить мені в слід коли я проходжу повз. Повернулася, щоб подивитися на нього та лише наостанок встигаю йому помахати рукою і пошепки промовити «па-ка», злегка засміятися від його здивування та піти до свого робочого столу.

-Катю, ну-ну розказуй,- найперша налетіла на мене подруга,- Розказуй, що від тебе хотів директор? Все дуже погано?

-Все навіть дуже чудово,- не можливо скрити мою посмішку, Сергій дійсно повернув мою віру в хорошу сторону Павла. Навіть маленька надія появилася, що все може змінитися в прекрасну сторону для нас двох. Якщо він хоче так грати, то я згідна зіграти в гру з його правилами. Я все-таки буду працювати в цій компанії на цей період, якщо він так хоче. Але чи витримає він цього? Здається мені прийдеться використати прийоми, які пропонувала Юлька. Вони мені не дуже подобаються, але цікаво чи сподобається це йому?