Ася Віталіївна - Поцілунок долі, Ася Віталіївна

-Уяви розбиту вазу, ти її можеш склеїти, але як тільки ти захочеш поставити квіти, наприклад, мої улюблені півонії в цю вазу, то навряд чи вона витримає та збереже квіти.

-Що ти маєш на увазі?

-Кожного разу коли бачу тебе, я відчуваю себе як та розбита ваза. Я намагаюся склеїти себе в одне ціле та рана в серці болить і кровоточить. Ти це розумієш? Розумієш, мені боляче поруч з тобою.

-Розумію…,- в одну шалену мить мої сльози та крики з намаганням достукатись до нього обірвались. Його палкі вуста зупинили мене одним єдиним поцілунком. Поцілунком вирішальним долі.

                                      ~Кінець~

Дякую, всім хто був поряд та разом з вами писалася ця книга. Перша книга в моєму житті написана мною. В мене було багато сумнівів чи варто взагалі братися було за цю можливість. А тепер впевнена, що згодом обов’язково буде друга частина цієї чудової історії про Павла та Катерину. Адже багато ще не розгаданих історій, багато ще етапів життя в Катерини до щасливої долі. Надіюсь, друга частина книги «Поцілунок долі» вам теж залишить не байдужим. До нових зустрічей.

З любовʼ ваша, Ася Віталіївна!

Любіть та бережіть один одного!

Кінець