Віктор Суворов - Кузькіна мать: хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)

усіх училищах залишилося по шість рот. Не стало перших рот - їх не набирали. У кожному училищі з'явилися вільні казарми та навчальні корпуси. У тому ж році було розформовано Саратовське СВУ. Шість його рот розіслали по інших училищах. При цьому роти на частини не рвали, колективи, що склалися - не ламали.

Наступного року у всіх суворовських училищах вже не стало не тільки перших, але вже й других рот. І було розформовано три училища: Оренбурзьке, Тульське і Тамбовське. В наше Воронезьке СВУ прибуло дві роти з Тули. Першої та другої рот у нас немає, зате є дві шості та дві сьомі.

В 1962 році у всіх училищах не стало й третіх рот. У тому році тим же порядком були розформовані Новочеркаське і Ставропольське училища.

В 1963 році дійшла черга й до нас. Три роти воронезьких суворовців перевели в Калінін. Цього ж року відновився прийом. Але тепер вже брали у віці 15 років. Ми цих хлопців називали «кутузовцями». Були вони славними і правильними, але з нашої точки зору, в системі суворовських училищ щось було назавжди й безповоротно втрачено.

В 1964 році було розформовано Куйбишевське СВУ. У тому ж році систему нумерації рот змінили. Тепер номер роти не відзначав твого старшинства. Він нічого не відзначав - просто номер. Ми, не згинаючись, пройшли від першої до шостої включно, але замість найбажанішої й почесної сьомої роти раптом потрапили в четверту. Уявімо, що у звичайній школі десятий клас раптово назвали б шостим або п'ятим.

В період мого навчання начальником Калінінського СВУ був генерал-майор Костров, командиром моєї роти - підполковник Прохожаєв, командиром взводу - майор Топорков, старшиною роти - старшина надстрокової служби Алфьоров, заступником командира взводу - старший сержант Маслов.

Будемо вважати, що в Калінінське СВУ мене перевели по блату, але щоб не було нудно, разом зі мною по тому ж «блату» перевели ще три роти моїх товаришів. А всього за п'ять років реорганізації «по блату» перемістили 2410 суворовців з восьми розформованих училищ у дев'ять, що залишилися.

Не знаю, чи були колись у суворовських училищах погані командири або погані викладачі. Мені за сім років такі не зустрічалися. А кадетські червоні погони з буквами «Кл СВУ» я зберігаю донині.

Після СВУ я поступив на другий курс Київського вищого загальновійськового командного двічі Червонопрапорного училища імені Фрунзе - його якраз щойно перевели з Одеси до Києва. Історія тут ось яка. У Києві військових училищ було багато. Серед них - одне з дуже скромним ім'ям ККТУ - Київське командно-технічне училище. У назві не було присутнє навіть слово «військове». Але якщо училище командне, то вже ясно, що воно не цивільне. Курсанти носили танкові емблеми, командував училищем генерал-майор артилерії Мухачов. А готували там офіцерів Ракетних військ стратегічного призначення для служби в частинах і з'єднаннях, озброєних виробами 8К63, 8К64 і 8К65, тобто стратегічними ракетами середньої і міжконтинентальної дальності. Товариш Хрущов зробив акцент на ракети і розгорнув потужну систему підготовки командних, інженерних та технічних кадрів, але незабаром з'ясувалося, що така кількість офіцерів ракетним військам стратегічного призначення непотрібна. В 1965 році ККТУ справило останній випуск «танкістів» і було закрите.

А в цей час Одеському вищому загальновійськовому командному училищу стало тісно в рідних стінах. Тісно стало тому, що там крім радянських офіцерів готували ще борців національно-визвольних рухів. Зараз весь світ бореться з міжнародним тероризмом. Але перш ніж з міжнародним тероризмом боротися, його слід було створити. Ось його і створювали в Радянському Союзі зусиллями різних організацій та відомств. До цієї важливої справи доклало руку й Головне розвідувальне управління Генерального штабу (ГРУ ГШ). Ідея була проста: підняти народи Азії, Африки та Латинської Америки на боротьбу з капіталістами, насамперед - з американськими. Потім цим дуже важливим питанням серйозно зайнялися американці та британці. Ідея була теж дуже навіть проста: підняти мусульман проти Радянського Союзу.

І їх піднімали - годували, поїли, вчили, постачали зброєю і грошима, перекидали в Афган...

Тепер спільними силами успішно боремося з цим вселенським злом. Але починалося поширення цієї зарази з нашої країни.

В той час вищих загальновійськових командних училищ було сім. Всі вони мали свої особливості, свій ухил. Одеське ВОКУ відрізнялося від інших тим, що перебувало під негласним контролем ГРУ. Люди з ГРУ, не привертаючи до себе уваги, придивлялися до курсантів для того, щоб у прийдешньому розставляти деяких випускників по всіх поверхах військової розвідки. Ні курсантам, ні командирам нижчої та середньої ланки про це знати не належало. Більшість випускників продовжувала службу в мотострілецьких і танкових підрозділах і частинах, не маючи жодного стосунку до військової розвідки.

Одночасно ГРУ готувало в Одеському ВОКУ бійців національно-визвольних рухів, а простіше кажучи, - терористів з країн Азії, Африки та Латинської Америки. Для них був особливий факультет. До середини 60-х років цих борців стало стільки, що одного факультету вже не вистачало. Та й контакт радянських курсантів з братами по класовій боротьбі був небажаний. Тому було вирішено віддати «братам» все училище, а радянських курсантів перевести куди-небудь в інше місце. Куди ж? Та ось же в Києві місце звільнилося! Так Одеське вище загальновійськове командне училище влітку 1965 року стало Київським, розмістившись у містечку, яке звільнилося після розформування ККТУ. Прибулі з Одеси курсанти були зовсім не раді такому повороту долі. Вони писали на стінах: «Краще Одеса з трипером, ніж Київ з каштанами».

В той самий момент, в серпні 1965 року, я вступив до Київського ВОКУ. Готували там серйозно. Закінчив з відзнакою. Звільняв Чехословаччину від згубного і згубного впливу капіталізму. Після повернення отримав призначення в 145-й гвардійський Будапештський орденів Суворова та Богдана Хмельницького навчальний механізований полк 66-ї гвардійської Полтавської Червонопрапорної дивізії Прикарпатського військового округу. Призначення в навчальну дивізію було в наш час заохоченням і підвищенням. В лінійних частинах взводному стеля - старлей, ротному - капітан. У навчальних частинах взводний - капітан, ротний - майор. І посадові оклади в навчальних частинах і з'єднаннях були вище. Полк мій іменувався мотострілецьким, але готував сержантів для розвідувальних підрозділів та частин мотострілецьких і танкових дивізій Прикарпатського військового округу і двох груп військ, Центральної та Південної, тобто для радянських військ у Чехословаччині та Угорщині.

Підготовка була, м'яко кажучи, лютою. У той час головним завданням розвідувальних підрозділів і частин у бою був пошук і знищення ядерної зброї противника та засобів її доставки.

Розвідувальні підрозділи, виявивши в тилу противника ядерний фугас, ракетну батарею або 203-мм