Лаванда Різ - Уламки паралелі, Лаванда Різ

- Так ти ненавидиш мене чи ні? - посміхнувшись, відповів він питанням на питання. - У тому і справа, що я знаю відповідь, Саро. А ці хлопці тепер будуть навідувати нас, привозячи гостинчики. Адже вони були впевнені, що через вакцину навіювання їм не загрожує, вони навіть не згадають нас , але підкоряючись внутрішньому поклику, будуть з'являтися в Остіні знову і знову . Це велика удача, буде чим умилостивити розгніваного Павука. Адже він божеволіє від ревнощів, вірно Хелл?

- Ти зайшов на нашу територію, Іве, - тон Хелл був досить сухий, - І ти більше не належиш гнізду. Павук незадоволений, що ти качаєш права, хоча через прихильність Сари, усі ми волею неволею відчуваємо до тебе якусь сентиментальність.

- А прораховувати наперед вмію не я один, - багатозначно простягнув Ів. - Мій брат хоче по-тихому від мене позбутися. Що ж, на війні усі засоби хороші. Може, заснеш, сердешна? - потягнувшись, він навмисне пригорнув до себе Сару на очах у Хелла. - Сон найкращі ліки від кошмарів реальності. Обіцяю, картинки тебе порадують.

- Не сумніваюся, тільки навряд чи я зможу спати найближчим часом , - зітхнула Сара, відсторонюючись від нього. - Ти ще раз змусив мене зануритися в жорстокість вашого світу через ту новонароджену дівчинку? Щоб наступного разу я ні секунди не сумнівалася? Щоб стала схожою на вас?

- Хочу щоб ти не мала ілюзій, ніби у цього світу і у решти живих є надія і людяність. Тобі варто бути жорсткіше.

- Почати з тебе? - холодно поцікавилася вона, зустрівшись з ним поглядом.

- Думаєш, вийде? - з знущальними нотками промовив Ів.

Залишок шляху вони подолали у повній тиші. І Сара дійсно не змогла заснути. Вперше в житті вона пошкодувала, що у неї під рукою немає спирту.

Глибокої ночі Ів застав її за стерилізацією бинтів. Його мовчання і його впертий погляд були красномовніше будь-яких слів - йому не сподобалося те, що вона пропустила їхнє побачення уві сні.

- Знаєш, було складно кожен день, - але першою заговорила саме вона. - Хотілося триматися, виглядати стійкою та відважною. Зціпивши зуби, я намагалася пристосуватися до цього світу . Але сьогоднішній день найжахливіший з усіх попередніх . ... Вважаєш мене слабкою і малодушно?

- Саро, - Ів тримався на відстані, але вираз його обличчя випромінював дивовижну теплоту. Так він умів дивитися лише на неї. - Просто ти повинна стати сильніше, тому що жахливих днів попереду ще може бути безліч. Йди спати. Я дуже хочу, щоб ти заснула, Саро ... тільки там я можу бути з тобою.

- Не вийде, Іве. У мене перед очима постійно повторюється одна і та ж картинка - деги розривають підлітків мутантів. А ще й Роба немає поруч. Якби він обійняв мене, стало б легше , - зі стриманою холодністю у відповідь на його ласкавий голос, проговорила Сара, що і змусило арахноіда тут же різко розвернутися та піти.

Їхній зв'язок дозволив їй відчути, що Ів не відчуває ревнощів у звичному їй розумінні, це було інше почуття - шалене бажання усунути перешкоду, і перешкодою в даному випадку були її стосунки з Павуком. Її лякала позиція Іва, як і тривожило їхнє суперництво. У якийсь момент вона раптом стала відміченою обома арахноідами. І що лякало Сару сильніше - чим більше вона дізнавалася Іва, тим важче їй ставало зробити однозначний вибір.

  З тих пір, як Сара стала постійним мешканцем колонії, у Арно з'явилася нова звичка - він любив з нею снідати. Природно, саме поняття «сніданок» прийшло в лексикон арахноідів разом із Сарою, до цього це було одноразове харчування, яке тепер заради неї розбили на кілька прийомів. Іноді вони снідали тільки вдвох, розмовляючи ні про що , іноді до них приєднувалися інші арахноіди. Але найбільше Арно млів від її посмішки та фрази «доброго ранку» яким би цей ранок не був.

- Доброго ранку, Арно. Знову відвар та подоба каші?

- У вашому світі прийом їжі служить задоволенням? - протягнувши її порцію, поцікавився хлопець, затримавши на дівчині довгий погляд .

- У більшості випадків, - кивнула Сара. - Хоча багато з того, що приносило там задоволення ти б не зрозумів, прийнявши б це все за людську примху та  капризи.

- Я тямущий, - обличчя Арно стало хитрим. - Що б ти зробила в першу чергу, якби раптом повернулася туди?

- Випила б залпом стакан чистої води, - не замислюючись відповіла Сара, заставляючи себе ковтати несмачну жижу. - Потім, стала б запихатися всім підряд, хоч це шкідливо і з боку виглядало б моторошно. М'ясо, хліб, йогурт, томати, апельсин, кекси, сир, шоколад. Потім відкисала б у ванній кілька годин до ряду з величезною кількістю піни. Після натягнувши чистий одяг, довго-довго спілкувалася б з рідними дивлячись на зелень .

- А далі? Ось згадала б все, що тобі було дорого, перенюхати, перепробувала і перещупали, і? - Не відставав Арно, вивчаючи її своїми уважними очима чорного оксамиту.

- Все залежало б від того, де в цей час перебував би Павук , - судомно проковтнула дівчина, розуміючи, до чого веде арахноід.

- Ось бачиш. Значить, і в цьому світі є щось варте уваги.

- Звичайно є. Почуття, - посміхнувшись, Сара відвела погляд, запитавши через натягнуту паузу. - А де твої брати, Арно?

- Хелл хімічить з пальним, а Ів звалив.

Ів не повернувся ні до вечора, ні на наступний день. І навіть коли Сара заснула - вона всього лише спала, він більше не проникав в її свідомість. Намагаючись спіймати в своїй душі зв'язок з цим арахноідом, Сара відчувала лише тяжкість та гіркоту, не розуміючи , де він і що з ним відбувається. Ця  подібність сварки жахливо засмучувало і її саму. Фібри її душі невпинно обмацували нескінченний простір в його пошуках. Їй не вистачало Іва. Їй нарешті довелося визнати це самій собі - цей божевільний хижак був дорогий їй.