Andrew Kyrich - Талса.Тінь секвої, Andrew Kyrich

Джейкоб розповів їй про дивну поведінку офіціантки в кафе. Він описав, як вона уникала відповідей на його запитання, виглядала втомленою та відчуженою, немов наркоманка. Найбільше його насторожив момент, коли він помітив перевернуту пентаграму на її зап'ясті.

"І ще," — додав Джейкоб, трохи знизивши голос, хоча поруч нікого не було, — "коли вона принесла мені каву, я відчув знайомий запах. Це той самий аромат, який я відчував під час штурму нарколабораторії в Іраку. Там використовували наркотик, що пригнічує волю людей і змінює їхню поведінку. Я не можу цього ігнорувати."

Аліса зітхнула, відчуваючи тривогу. "Це серйозно, Джейкоб. Нам потрібно бути дуже обережними. Я продовжу стежити за фургоном, і якщо він знову з'явиться, запишу номер. А ти, будь ласка, слідкуй за цією офіціанткою і намагайся уникати підозрілих ситуацій."

"Я так і зроблю," — відповів Джейкоб. "І, будь ласка, будь обережною. У нас зараз багато невідомих, і всі вони виглядають небезпечно."

Аліса кивнула, хоча Джейкоб цього не бачив. "Зрозуміло. Давай залишимося на зв'язку і будемо повідомляти одне одного про всі новини."

Джейкоб завершив розмову з відчуттям, що вони поступово наближаються до розгадки, але ризик для їхнього життя лише зростає. Він усвідомлював, що наступні дні будуть вирішальними, і потрібно бути готовим до будь-якого розвитку подій.

Після прощання з Мартой та Генрі, Джейкоб пообіцяв їм зателефонувати в обід і вирушив до своєї машини. Він майже автоматично сів за кермо, увімкнув навігацію і виїхав на дорогу. День видався звичайним, і Джейкоб зосередився на роботі, виконуючи замовлення одне за одним, залишаючись пильним, але намагаючись не відволікатися на сторонні думки.

До обіду Джейкоб вирішив зробити перерву і зупинився біля кафе в центрі міста, щоб пообідати. Він зайшов до закладу, обрав столик біля вікна, з якого добре було видно вулицю, і зробив замовлення. Поки чекав на їжу, вирішив зателефонувати брату, щоб дізнатися, чи є якісь новини.

"Привіт, брате, як справи? Чи вдалося щось дізнатися?" — запитав Джейкоб, коли брат підняв слухавку.

"Привіт, Джейкоб. Так, я знайшов дещо, але це займе трохи більше часу. За твоїм описом підходять п'ять фургонів. Мені довелося відфільтрувати їх за службою доставки, реклама якої вказана на борту. Я вже працюю над їхньою перевіркою, але це може зайняти кілька годин або навіть до завтра. Пробиваю номери через знайомі джерела, але деякі з них можуть не бути пов’язані з цією службою, можливо, фургон був проданий фізичній особі, і це ускладнює завдання. Якщо не вдасться знайти через надійні джерела, у мене є інші способи для пошуку потрібної інформації."

"Зрозуміло," — відповів Джейкоб, трохи розчаровано, але все ще сподіваючись на успіх. "Це важливо, але я знаю, що ти робиш все можливе. Якщо знайдеш щось конкретне, одразу дай мені знати."

"Звісно," — відповів брат. "Тільки бережи себе і будь обережним. Ситуація виглядає досить складною."

"Я і так обережний. Дякую за підтримку, Ендрю. Я на зв'язку," — сказав Джейкоб і завершив дзвінок.

Відкладавши телефон, Джейкоб знову подивився у вікно, намагаючись розслабитися, хоча це давалося нелегко. Чекати завжди важко, особливо коли на кону стоять не лише відповіді на запитання, а й життя.

Після розмови з братом Джейкоб вирішив дізнатися, як справи у Марти та Генрі. Він набрав їхній номер і дочекався, поки слухавку підняв Генрі.

"Привіт, Генрі. Як у вас справи?" — запитав Джейкоб, намагаючись зберегти спокійний тон.

"Привіт, Джейкоб," — відповів Генрі, трохи напружено. "Марта пішла додому за термосом з чаєм. А я зараз у парку, спостерігаю за фургоном, що приїхав до кафе. Слухай, тут щось дивне відбувається... Мені потрібно зосередитися. Можеш зателефонувати трохи пізніше?"

Джейкоб відчув, як серце закалатало частіше, але намагався зберегти спокій у голосі: "Звичайно, Генрі. Будьте обережні. Я зателефоную пізніше."

Генрі швидко попрощався, і зв'язок обірвався. Джейкоб відчув, як напруга наростає, але намагався тримати себе в руках. Щось явно відбувалося, і він не міг дозволити собі втратити пильність.

Поки він чекав на замовлення, думки крутяться навколо того, що Генрі може побачити або дізнатися. Відчуття невідомості лише підсилювало його тривогу, але він знав, що незабаром зможе знову зв'язатися з Генрі і дізнатися більше.

Через кілька хвилин після розмови з Генрі, телефон Джейкоба знову задзвонив. На екрані з'явилося ім'я Генрі, і Джейкоб швидко прийняв слухавку.

"Генрі, що сталося?" — запитав він, відчуваючи наростаючу тривогу.

"Джейкоб, той фургон знову щойно приїжджав," — сказав Генрі, його голос звучав тривожно. "Офіціантка вийшла до нього. Я бачив, як водій глянув на її телефон, потім передав їй маленький згорток і дав щось випити з термосу."

Джейкоб на мить замислився, обмірковуючи почуте. "Ти встиг записати номер фургону?"

"Так, я його записав," — відповів Генрі. "Зараз скину тобі номер у повідомленні."

"Чудово," — сказав Джейкоб, відчуваючи, як його план починає формуватися. "Генрі, ти впевнений, що тебе не помітили? Водій не звернув на тебе уваги?"