Джулія Ромуш - Пастка для Бродського, Джулія Ромуш

Розділ 58

************************************************************************

Минуло два дні.  Я все ще була в Аліни, мене кололи снодійним і заспокійливим.  І ось мені стало трохи краще.  Алінка сидить у моєму ліжку, вона плаче. Я говорю, що все буде добре і намагаюся посміхнутися, вона підіймає на мене очі. 

  

- Олеся, я зараз скажу, скажу все, що хотіла і ми з тобою раз і назавжди закриємо цю тему.  Я більше не винесу, я не зможу ... Те, що трапилося за цих два дні... Я більше не хочу цього бачити!  - Вона схлипує, коли я хочу їй щось сказати, вона різко мене зупиняє.  - Олеся, він тобі не зраджував.  У той час, коли ти була в його будинку і бачила цю жінку, він був в місті та готував тобі сюрприз.  У Насті були ключі від будинку, і вона просто хотіла їх повернути.  Коли в будинку з'явилася ти, вона вирішила прибрати суперницю, а ти їй повірила... Ти не запитала Вадима ні про що, не перевірила чи вдома він.  Ти просто повірила чужій жінці.  Коли він приїхав додому, вони посварилися, він намагався силою її вигнати. Вона порізала собі вени, довелося викликати швидку.  Вона вижила.  Між вами з Вадимом все закінчено.  Він не хоче стукати у двері, які закриті - це його слова.  - Алінка видала все це швидко на одному диханні.  Сидить і дивиться на мене. 

  

- Немає довіри — немає кохання! - Все що можу сказати я. 

  

- Що?  - Перепитує Алінка. 

  

- Він мені сказав "немає довіри — немає кохання", - повторюю я. 

  

Він мені не зраджував... Я криво посміхаюся.  Це я його зрадила... Я його зрадила та повірила в те, що це можливо.  Ось так от просто, коли він доводив мені, що вірний і просив вірити йому.  Я йому наговорила таких речей... Господи, яка я дурна ... Сама втратила те, що було у мене в руках, розрізала ту нитку, що була між нами.  Ну що Олеся сама все просрала? 

  

Бігти до Вадима?  Просити вибачення?  А що я йому скажу? Пробач що не вірила?  Господи, та через мене ледве не померла дівчина.  Не має значення яка вона людина, але вона могла померти. 

Ні, я не поїду до нього, він заслуговує на жінку, яка буде любити його та вірити йому. Він заслуговує на когось краще, чим я. 

  

Минуло три тижні з того моменту як я вийшла на роботу.  Моє життя стала сіре та одноманітне. Я ходила на роботу, час наближався до показу, всі моделі вже були відшиті.  Ми виробляли примірки та переробляли за моделями роботи.  Після показу буде відразу проводитися продаж.  Пошили багато комплектів, Наталя впевнена в успіху.  Я наполягла на тому, щоб моделі xl пошили так само.  Жінки бувають різними, і гарна білизна потрібна всім.  Наталя спершу не хотіла, вона хотіла орієнтуватися тільки на людей з модельними формами. Але після суперечок ми прийшли до висновку, що до нас приходять різні жінки та ми повинні дати можливість всім купити той розмір який потрібно і нікого не обмежувати та не змушувати відчувати себе обділеним. 

  

Вадима я бачила тільки два рази за весь цей час.  Виглядав він так само як і я - дуже кепсько.  Перший раз я побачила його здалеку, коли підходила до офісу, і сховалася за рогом як боягузка, щоб дати йому зайти в офіс. А другий раз ми зіткнулися в коридорі. Він був в одному кінці, я в іншому. Побачивши мене, він хотів підійти, але я виставила перед собою руки, показуючи, що не потрібно цього робити.  І він розвернувся та пішов.  Мені було боляче, я хотіла повернути його у своє життя, але я не мала права псувати життя цьому чоловікові. 

  

На роботі мені було легше - там були люди, я постійно була зайнята справами. Але коли приходила додому, мені ставало погано.  Тиша вбивала мене, в голову знову приходив Вадим... Я прокручувала всі наші моменти разом, поцілунки, а потім вила як вовк на місяць за своїм нездійснимим щастям.

  

Хотіла повернутися до життя і почати радіти та посміхатися. Але я не знала, як це зробити.  Скільки потрібно людині, щоб її душевна рана загоїлася?  Скільки часу має пройти?  Я десь чула, щоб пережити біль від розставання, потрібно у два рази більше часу, ніж тривали стосунки.  Значить мені потрібно два місяці?  Пройшов майже один, це половина. Але хіба на половині шляху не повинно ставати хоч трохи краще? 

  

У мене не було апетиту, я практично нічого не їла.  У мене постійно болів живіт, завдяки нервовому зриву у мене не було місячних.Невже чотири тижні кохання можуть так швидко зламати людину?  У наш час придумали пігулки від усього, так чому немає такої пігулки, щоб випити, і весь біль піде назавжди?  Тоді було б набагато простіше жити ... 

************************************************************************************

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно