Вікторія Хорошилова - Всевидяча Нея, Вікторія Хорошилова

— Ой, та не дивись ти так не подавлюся.

— Нея, звідки тут ці тварюки? — запитав Маркус, показавши на вовколаків.

— Не знаю, вони самі прийшли.

— Вона їх підгодувала магією, — сказав хтось із місцевих.

— Якщо намальований шматок м'яса можна вважати магією. А можна їх погодувати, а то вони хочуть декого надгризти, типу ноги йому вже не потрібні.

Вовколакам дістали м'ясо з кістками і вони осторонь урчачи їли. А в намет запросили трьох місцевих магістрів, оглянути, що було знайдено в рогатого. Мені не сподобалося, як блиснули при цьому їхні очі. Я подивилася на нага, він мені тільки кивнув ледь помітно. Маги з розумним виглядом розглядали незрозумілі штуки, знайдені в рогатого.

— Це щось небезпечне? — запитав бородатий.

— Так, — одразу сказав один із трьох магів.

— І чим це небезпечно? — запитав наг злегка шиплячи.

— Визначаєте нечисть, а сама її присутність небезпечна.

Нурл миттю опинився в мене на коліні й забрав вільний бутерброд із м'ясом.

— Не бачу в цьому ні чого небезпечного, — сказав бородатий.

— Вояки що ви розумієте в тонкій науці! Це вмістилища для дарів, ледь на третину заповнені дарами невірних. Не повинен всякий набрід володіти магією.

— Цікаві промови, — сказала вголос. — Тобто ви за одне з цим рогатим?

— Він лише виконавець, гарматне м'ясо.

— Що?! — заревів рогати.

Подивилася на Ігната, він лукаво посміхнувся. Так-так, значить, це його магія так діє на тих, хто прийшов.

— Ти тварюка, яка не заслуговує на життя, і тебе не шкода пустити на розхід. Магією повинні володіти тільки гідні. І тебе просили відразу позбутися всевидющої. А тепер вона тут! Все доводиться робити самі, нічого ми позбавимо тебе дару.

Я подивилася на місцевих, як він назвав їх вояки. Ті стояли ошелешені.

— Які вони красномовні, — сказала чоловікам — Ви їх підтримуєте?

— Ні, — було дружньою відповіддю.

— Це й не важливо, ви всі помрете!

Коли в мене полетіло заклинання, я підхопила Нурла і сховалася в підпросторі та відійшла з лінії вогню. А з магами зав'язалася неабияка бійка. Я підійшла до стільця і відтягла рогатого вбік.

— Як мило, — буркнув він тихо і ще тихіше додав — дякую. Розгромлять усі артефакти нелюди.

Довелося знову їх обережно зібрати. Маги це помітили і мене мало не прибили. Довелося вовколаків попросити налякати цю трійцю. Вояки одразу відскочили вбік побачивши сірі тушки звірів і дали тим виступити в бій. А я очманіла, коли вовколаки зжерли заклинання, які в них кидали. А варто було сірим гаркнути, як маги присіли. Підняли руки мовляв здаємося. І не ризикнули сіпнутися, аж надто близько вовколаки були до них. І в них, за їхніми ж словами, не було зброї для боротьби з цією нечистю.

— Ми б вас перемогли, якби не вони, — сказав один із магів.

— Якби та, як би, — хмикнув бородатий вояка.

— Нея ти де? — перелякане запитання від Маркуса, помітила, що всі мої знайомі злякано озираються.

Вийшла з підпростору.

— Я в порядку.

— Ти знову все прибрала. Дякую.

— А що далі? Ці я так розумію організатори?

— Якби, — сказав похмуро Ігнат, — не сама верхівка, але вже близько. Поки ніхто не знає, що цих спіймали, їх треба допитати.

— Ти зможеш? — одразу запитав бородатий.

— Спробую.

За кілька хвилин Ігнат сказав.

— У них сильні блоки. Боюся, якщо зламаю, вони помруть.

— А самі вони не скажуть?

Маги подивилися з перевагою. А я погладила двох вовколаків і подивилася на магів. Вони, спіймавши мій задумливий погляд, напружилися.

— А що, гарна думка, вовколаки ще голодні. Трохи надгризуть, живі залишитеся, напевно.

— Катування заборонені!

— А вбивства?! — рявкнув один із місцевих — Моїй сестрі було три роки!

— Гадаю, ніхто не дізнається, що ви зникли, — сказав погладивши вовколаків між вух на маківці. — Занадто багато людей ви вбили. І в нас є ще один товариш, якому теж втрачати нічого. Правда рогатий?

— Правда, — буркнув він. — Я знаю ще десяток учасників і мовчати не збираюся. Правда скажу за умови, що залишуся живим.

— Але не цілим, — сказала усміхнувшись.

— Звідки в тобі стільки кровожерливого? — вигукнув він.

— Так я тебе і пальцем не зачеплю, на відміну від деяких. І щось не вірю щоб ти відчував жалість до талановитих магів. Цікаво багато серед них дітей було?

Рогатий посірів і від нього стало віяти страхом.

— Судячи з реакції багато. Це ми знаємо тільки про одну дитину. А скільки їх було насправді в різних світах?

— Як правильно підмічено, — сказав тихо Денис, — тепер зникнення дітей за останні роки виглядає по-іншому. Тільки в нашій дільниці сотні незакритих справ щодо зникнення обдарованих дітей із пробудженою магією не менше третього ступеня. Жодного тіла так і не було знайдено.

— У нашому світі аналогічно, — сказав зло Джеймс Ікло.

— І в нашому теж, — сказав бородатий. — Думаю, якщо добровільно не заговорите простий люд вас просто порве. І ніяких вовколаків не знадобиться. До того ж порвуть усіх чотирьох. У ваших інтересах видати всіх і не віддуватися за них.

— А сенс нас все одно стратять?!

— Ну смерть може бути різною, — протягнув бородатий. — Це або просто швидка смерть на пласі, або довга й болісна. Хлопці з інших світів просто залишать нас на пару діб. І я особисто переламаю всі кістки. Потім попрошу цілителя зростити і будемо по новій. Ви не здохнете, але будете благати про смерть. А потім наприкінці дозволимо вовколакам прибрати за нами і вони з великим задоволенням з'їдять ваші тушки і не залишать навіть кісток.

На ці слова вовколаки кивнули. Я присіла на найближчий стілець.

— Ну, ми тоді пішли, — сказав Джеймс, — до того, як вовколакам згодовувати покличете. Нам потрібно справи закрити і бути впевненими, що більше вбивств і зникнень дітей і магів не буде.