Вікторія Хорошилова - Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова

Як магічні поєдинки і дуелі так готова, а як кулаками махати або зброю освоювати: «дитиночка куди тобі!». Найбільше бісить, що я не можу відкрито користуватися магією. А найбезпечнішим місцем виявилася фортеця на околиці країни поруч із нечистю і серед суворих вояків. Тут я опанувала зброю! Сусіди не дрімають і планують поневолити світ. Моє завдання, відстежувати їхній рух і вчасно попереджати «дорослих». Але доля іноді вносить свої корективи.

Глава 1.

Двадцять років потому.

В академію я їздила з братами, поки вони там навчалися. І якби в цьому світі можна було вивчитися заочно, то я б це зробила. А так, освоїла все, що стосується своєї магії, приблизно половину дисциплін бойового факультету. У чому магістри були категоричні, так це в тому, що вони заборонили мені вчитися битися фізично! Я довго на них за це ображалася, потім просто прийшлося прийняття їхніх заморочок. Для них я досі "дитина". Бісить, р-р-р-р!

Як магічні поєдинки і дуелі, то готова, а як кулаками махати чи зброю освоювати: "дитино, куди тобі!". А ще, що найбільше бісить, я не можу відкрито користуватися магією.

Магічний полог, завдяки моїм видінням, встановили просто в найкоротші терміни в кілька днів. Сусіди були, м'яко кажучи, шоковані, вони ж хотіли йти вбивати і випивати нашу магію і життя. А тут бар'єр, який вони не змогли пройти. Магів-маріонеток, яких вони запускали, активно відловлювали і вивчали, намагалися прибрати ментальні установки. На жаль, результати в цьому були не найкращі, 50/50, що такий маг виживе. І вони це вважають ще успіхом.

Януша, одразу після закінчення академії, забезпечили роботою і як провидця в тому числі. Брат тільки посміхається, коли я називаю його ментальний шпигун. Адже він, по суті, шпигує за сусідами сидячи в кабінеті і дивиться їхні плани в реальному часі. Але і тут є підводні камені. Не все він може побачити. Особливо, якщо інформація перебуває не у свідомості істоти. Чомусь брат не може побачити те, що міститься в документах. У мене виходить подивитися все, але мені не дозволяють. Кілька разів залучали на допомогу, потім довго відкачували.

Вердикт, я занадто маленька для такої роботи. І надто вразлива. Бо погано мені було, від тієї інформації, яку я сприймала, а не через виснаження. Тільки якщо сильно припече, ми з братом могли працювати в парі. Я посилювала його, знаходили документи, "відкривала" і брат вивчав, а я відсторонено дивилася.

— Ліє, час до школи! — покликала мама — Хм, ти вже зібралася. Молодець!

— Мамо, ти сьогодні поговориш із директором з приводу мого відвідування деяких занять. Мені казали, що якщо я здам річні на відмінно, то зможу не відвідувати майже всі предмети і обов'язковими залишаться тільки магічна теорія і практика. І ти муситимеш бути присутньою на контрольних.

— Сонечко, я пам'ятаю. Уже про все домовилася. У тебе сьогодні контрольні. З годинною перервою о дванадцятій.

— Я раніше впораюся з усіма завданнями! Було б що там вирішувати і писати!

Через дві години після початку контрольних мама не витримала і запитала:

— Люба, що тебе турбує. Ти занадто часто йорзаєш.

— Суща дрібниця, — пробурчала, не відриваючись від завдання з математики. — Я хочу в туалет. Але варто туди піти, знайдуть до чого причепитися. Типу, мені хтось у кабінці підказав тощо.

— Не вигадуйте! Із вами сходить завгосп, — сказав суворо куратор.

— Донечко, я піду з тобою.

— Не потрібно, матусю, ти краще посторожи мої відповіді.

З новим викладачем, який був у нас у школі останні три роки, ми відверто один одного недолюблювали. Він надмірно чіплявся до мене, а я відчувала в ньому щось неправильне. Але не могла поки що пояснити, що саме. З одного боку він просто надмірно суворий з учнями.

— Ідіть уже Рінвер, — суворо сказав містер Джонс.

— Хвилинку, допишу математику. Мені трохи залишилося!

Дописала останній приклад і поклала аркуші із завданнями в папку до готових відповідей з інших предметів.

— Так, мені залишився один предмет — історія світу.

— Відколи вона в початковій школі? — здивувалася мама.

— Тільки перший рік, — тихо відповів куратор. — І там мінімум запитань. Ваша донька вже на фінішній прямій.

— Ліє, відмий руки й обличчя, якщо йдеш у туалет. Сподіваюся, там є, чим чорнило змити. І видайте кошеняті щось без запаху.

Мамі в руки передали кілька ручок.

— Знущаєтеся?! Вони ж жуйкою пахнуть і ванільним морозивом. Ви хоч розумієте, що чорнило не їстівне, це я вам, як лікар кажу!

— Які школа закупила, такі й даю. Якщо у вас є інші, давайте їх, це не заборонено.

Мама витягла з мого рюкзачка пенал і віддала викладачеві. Той з легкою посмішкою подивився на колекцію кольорових ручок без ароматизаторів.

Завгосп за руку відвів мене в туалет, перевірив, що в ньому нікого немає, і пустив мене. Найдовше довелося відмивати губи від чорнила. Завгосп зітхнув і відвів до свого кабінету і там чимось дуже смердючим відтер з мене чорнило. Потім знову повів мити руки й обличчя з милом.

— Ручки ці ваші, справжнє зло! — сказав він куратору — Поки відтер їх з дитини. Вона ще й шипить. Я її розумію, засіб моторошно смердючий.

Від цього засобу в мене розболілася голова і почало нудити. Насилу подужала історію в такому стані. Дорослі, звісно, помітили, що мені погано. Здала завдання куратору. Він одразу почав перевіряти. А мама обійняла мене. Зарилася обличчям у її кофтинку. Рідний запах заспокоював і ставало легше. Мама гладила по спині й обіймала.

— Будете чекати?

— Так! — моя рішуча відповідь.

Викладач перевірив усе швидко, усі п'ять предметів за якихось півгодини.

— Чим плануєш займатися замість відвідування школи?

— Танці, малювання і ще мови. У мене вже весь час розписано! — мама на підтвердження тільки кивнула.

— Це добре. Вітаю, ти впоралася на відмінно. Чекаю по вівторках і п'ятницях на уроки з магії.

— Дякую, — пролепетала здивовано.

Мама посміхнулася, закинула мій пінал у рюкзачок. Їй віддали мої контрольні в папці. З оцінками та підписом викладача. Вийшовши з будівлі школи, вона запитала:

— Ну що, як відсвяткуємо?

— А тобі, хіба в лікарню не потрібно? — запитала здивовано.

І в неї одразу задзвонив телефон. Мама тільки головою похитала. Її викликали терміново в лікарню.

— Можна, я піду додому?

— Я завезу тебе на машині і поїду.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍