Вікторія Хорошилова - Всевидяча Нея, Вікторія Хорошилова

— Без проблем.

— Гей, дрібна, дістань мене зі стільця!

— Навіщо ж, яка тобі різниця як тобі ноги ламатимуть. Подумаєш зростуться з деревом остаточно.

— Ні, я й так усе розповім! А цих нехай вовколаки надгризають.

Після цього маги теж заговорили. А Денис і Джеймс принесли зі своїх дільниць усі справи про зникнення безвісти і вбивства. І дев'яносто дев'ять відсотків з них були причетні до цього угруповання з викрадення дарів.

— Мене зараз знудить, — сказала Маркусу.

Ми в цьому світі провели три дні і мене не відпускали додому. А коли місцеві дізналися про те, хто причетний до зникнення магів і обдарованих дітей, то реально ледь не прорвалися до місцевої в'язниці. Це змусило всіх заарештованих говорити швидше. Було багато арештів, як на мене занадто багато. І нікого не врятували ні гроші, ні становище. Усі причетні зрозуміли: краще швидка смерть на пласі, ніж потрапити до розлюченого натовпу.

— Я тут подумала може мені на криміналіста піти вчитися?

— А чим тебе твоя професія дизайнера не влаштовує. Сидиш собі вдома малюєш різне спокійне.

— Ага, ось я зараз сиджу вдома і малюю?

Усі, хто чув, розсміялися.

— Я проти, — сказав Маркус.

— Чому? — синхронне запитання від мене, Ігната і Дениса.

— Не хочу, щоб ти з трупами возилася.

— Хм, а я хотіла вивчитися на криміналіста, щоб краще розуміти те, що я бачу. І щоб ми з Глібом не розгадували шаради при цьому що ж це таке.

— Хм, гаразд. А може на архітектора?

— Знущаєшся? Я подивилася, що вони малюють і мені це не подобається.

— Але тоді не скаржся, що тебе відведуть у морг з іншими студентами.

Я показово образилася і відвернулася від нього. Почула, як йому відважили запотиличник і Маркус мене обійняв зі спини.

— Ну вибач, рідна. Я був не правий, підтримаю будь-яке твоє рішення, що не порушує закон.

Повернулася до нього й, обійнявши за шию, поцілувала.

За ці дні, що провели у світі Ейкус Джеймс і Денис закрили безліч справ. З важким серцем, але закрили. Кожен сходив відзвітував своєму начальству. Це високе начальство навіть прийшло поспілкуватися з місцевим начальством. А ми з Ріком були провідниками. Був виступ перед місцевими людьми і розказано, яка пройшла масштабна операція силами трьох світів, щоб зловити цю банду. Люди ошелешено слухали скільки ця банда вбила обдарованих.

Начальство всіх трьох світів погодилося, що заходи покарання будуть приводити у світі Ейкус. З одного боку, це рідний світ більшої частини банди. З іншого боку, як на мене найвагоміший — тут найжорсткіші закони.

— Здорово, що вони не уникнуть відповідальності.

На мене начальство всіх трьох світів поглядало зацікавлено. А з рідного світу, навіть намагалися переманити. На що я фиркнула і сказала.

— Я що даремно братам дар пробудили і дядькові? А ще в тітки будуть обдаровані діти. От їх і схиляйте до роботи на державу. А я з Маркусом житиму, і взагалі він мені пропозицію руки і серця зробив.

— Я відчуваю, дядько радий не буде, що ти здала його і сказала про дар.

— Ой, зроблю вигляд, що я злякалася. Брати ще неповнолітні і якщо вони зможуть застосувати дар не для підглядання за дівчатами, а для справи, буде добре. Їм все одно багато тренуватися і вчитися потрібно. Ось тому я і піду вчитися на криміналіста, — сказала, дивлячись на коханого знизу вгору.

Начальство посміхнулося, дивлячись на мене. А мій улюблений котик посміхнувся і чмокнув мене в ніс.

— Я вже не сперечаюся. Нашатирю куплю і буду тобі в кишеню форми закидати, поряд з ефірною олією.

На саму страту, яка відбувалася через відсікання голови, нам настійно рекомендували залишитися. А декому довелося ще й знімати це на відео. Щоб задокументувати. Дивитися я не змогла. І стояла, уткнувшись чолом Маркусу в груди. Він притиснув мене міцно до себе і гладив по спині. І мені було чутно тільки свист гільйотини та інші звуки страти. Народу на площі при цьому було стільки, що не проштовхнутися. Для представників з інших світів виділили місце на площі, щоб було добре видно.

— Нема чого їх жаліти, — сказала дамочка поруч, народ поруч її підтримав.

— Я й не шкодую. Мене просто нудить від цієї дії. І я шалено рада, що не стала черговою їхньою жертвою і вижила. Мені і моїм двоюрідним братам шалено пощастило вижити. А ось рідного брата вбили. Хоча не сперечаюся, він був покидьок.

Подивилася на страту і ледь стрималася, щоб не попрощатися з давнім сніданком. Маркус сам мене відвернув. І підсунув нашатир.

— Я попереджав. Люба, ти ще збираєшся йти вчитися на криміналіста?

— Так, — сказала, дивлячись на нього з викликом. — І я буду працювати з мертвими, а не дивитися на їхню смерть.

— Все не сперечаюся. А то ти мене покусаєш, хоча я не проти твоїх укусів. Ай.

Це я вдало зарядила йому ліктем у бік. Страта закінчилася, і я змогла повернутися. Мене хитало і все ще нудило. Але я стиснула руки в кулаки.

— Ти добре тримаєшся, мала, — сказав Ігнат. — ти ще занадто маленька, щоб на таке дивитися неупереджено. Це ми побачили стільки, що нас уже не проймеш відрубуванням голови. Нічого відучишся п'ять років і теж на смерть будеш спокійніше реагувати. І не боятимешся мертвих.

— Мертвих боятися і не потрібно. Боятися потрібно живих.

— Я б посперечався, — сказав мужик поруч — У нас як студенти некроманти починають практику проходити, то цілі кладовища оживають.

— А в нас? — запитала в Маркуса з Ігнатом. Відповів мені шеф.

— У нас некромантів дуже мало, і вони всі під наглядом. І пустувати їм банально ніколи. Той же Гліб, некромант, але слабкий.

Після страти повернулися у свій світ. Дядько сидів у відділку разом із Глібом і пив чай.

— А ми вас чекаємо, — сказав дядько. — Хтось пішов в інший світ. Не сперечаюся, справа була дуже важливою. Але! У декого вчора був день народження. Пані Тіра гарчить сердито і погрожує декого видерти. Загалом якщо ви вже закрили справи пропоную відпочити і відзначити вісімнадцятий день народження моєї улюбленої племінниці Неї.