Артеліна Грудень - Дев'ять кіл Пекла і ти - моя, Артеліна Грудень

Якщо я хочу закрити минуле, то зобов'язаний захистити нас від цієї людини. А це означає відкрите протистояння. Іншого виходу немає.

Учора батько повідомив мені, що співпраця з фірмою Кримова завершена, а сьогодні в мене призначена зустріч із Кирилом Олеговичем.

Нарешті цей день настав.

Пан Кримов зустрів мене привітно, немов старого доброго знайомого. Але посмішка швидко злізла з його обличчя, щойно варто було завести розмову:

- Пам'ятаєте нашу першу зустріч на весіллі Маші та Льоші?

- Звичайно.

- Ви тоді застерегли мене. Сказали, що ви сильний супротивник і покараєте мене, якщо я ображу вашу доньку.

Чоловік насупився:

- Усе правильно. Ти образив Елю?

- Я дізнався все, що було три роки тому.

- Вона не винна.

- Я знаю, винні ви. Перед нею, не переді мною, - уточнив я. Нехай не думає, що мені потрібні його вибачення або розмова стосується розірваних заручин із Машею. - Еля не хоче бачити вас у своєму житті і я не хочу, щоб ви з'являлися поруч із нами.

- Не варто поспішати з висновками. Я можу багато чого дати вам, підтримати...

- Нам це не цікаво. Я тут не заради угоди чи компромісу.

- А навіщо ж?

- Хочу позначити свою позицію і попередити вас.

- Ти мені погрожуєш? - Кримов підскочив зі свого крісла. - Усерйоз плануєш захистити мою доньку від мене ж? - його кулаки вперлися в стіл, а сам чоловік, нависнувши наді мною, засміявся.

Через хвилини сміх стих і тоді вже я піднявся зі свого місця:

- Я все сказав. За Елю тепер є кому заступитися. Поки вона сама не захоче з вами налагодити контакт - ви до неї на гарматний постріл не підійдете.

- І ти мене зупиниш? - усміхаючись, запитав Кримов.

- Зупиню. Можете не сумніватися.

Більше нам розмовляти нема про що. Тепер хід за ним. А коли все закінчиться, ми з Елею нарешті поговоримо. Просто якщо щось піде не так, я не хочу, щоб вона себе звинувачувала.