Артеліна Грудень - Дев'ять кіл Пекла і ти - моя, Артеліна Грудень

Розділ 58

Дроворуб

Я гнав авто шосе, а перед очима стояло обличчя Елі. Бліда, обіймаючи себе за плечі, вона дивилася на мене, а я не міг підняти погляд.

Якщо все це правда, то ...

Я пригальмував авто на узбіччі з усієї сили вдарив по керму. І цей виродок погрожував мені розправою, якщо я ображу Елю? А сам? Мерзота.

До будинку батьків я приїхав на світанку. Мама спала, а батько вже був у тренажерному залі.

- Костя? - здивувався він, зупиняючи бігову доріжку. - Що сталося? На тобі немає обличчя!

- Я хочу, щоб ти розірвав усі стосунки з Кримовим, - заявив прямо. Немає часу розшаркуватися і пояснювати.

- Та-ак, - протягнув батько і зняв із шиї рушник: - І чому ж?

- Тому що я твій син і я прошу тебе про це.

Погляд батька метнувся в мене, але я спокійно прийняв його.

- Це ультиматум? - поцікавився він.

- Мені не хотілося б давати таку характеристику моєму проханню, але якщо ти наполягаєш.

Відступати назад я не міг, не в цьому питанні, інакше сам себе поважати перестану. Гаразд, я проковтнув усю цю аферу Кримова. Зрештою вона пішла на користь для всіх. Але те, як він вчинив з Елею, просто не вкладалося в голові! Він відповість за це.

- Ясно, - тато щось прочитав у моєму погляді і, зім'явши рушник, кинув його на лавку. - Ти розумієш, про які суми йдеться?

- Так.

- Уся справа в цій дівчині, чи не так? Кримов стежить за нею, ти знаєш?

- Ні.

- Вона важлива для нього. Я спочатку думав, що він закохався, але ні.

- Тату, ти виконаєш моє прохання?

- Хіба в мене є вибір? Сподіваюся, ти знаєш, що робиш, і воно того варте.

- Варте, - впевнено підтвердив я.

- Добре, тільки мамі нічого не кажи, якщо залишишся на сніданок. Їй ні до чого хвилюватися.

- Вибач, справи.

Похитав головою і попрямував на вихід.

- Допомога потрібна? - наздогнало мене запитання тата.

- Ти вже допоміг. Дякую тобі.

Еля

Весілля Кріс відволікало, допомагало мені триматися на плаву: ходити на роботу, виконувати свої зобов'язання і допомагати в організації. Посиденьки з дівчатками давали хоча б на деякий час відчути себе краще.

Я хоробрилася, посміхалася, сміялася, жартувала, веселилася, кепкувала. Чого я тільки не робила, аби не ридати, згорнувшись під ковдрою.

Костя віддалився. Від нього буквально віяло холодом. Я майже нічого не знала про його справи. Він закрився від мене на тисячу замків. А я більше не хотіла підбирати ключі. Та й не мала на це права.

Кілька днів тому я спробувала поговорити з Костею, але почула лише:

- Не зараз, Елю. Ми поговоримо, але пізніше. Вибач.

Пізніше - це коли?

Я не знала. Не впевнена, що точну дату знав сам Костя.

Йому потрібен був час, а мене він убивав.

- Ти чому хмуришся, красуне? - запитав Льошка, друг Макса. - Тримай, - хлопець простягнув мені журавля, складеного в техніці орігамі.

- Що це? - здивувалася я.

- Привід посміхнутися. Завтра весілля, і ми з тобою маємо допомогти нашим друзям, - серйозно заявив хлопець, а потім нахилився до мого вуха і прошепотів: - Давай зірвемо весілля? Гарну справу шлюбом не назвуть.

- Ти, що, дурень? - я вдарила його в плече.

- Чому відразу дурень? Хіба це я вирішив пов'язати все своє життя з однією жінкою?

- Ти вважаєш, що так чинять тільки дурні?

- І закохані, що, втім, лише синонім цього слова. Знаєш, усе зло від любові. Люди страждають, терзаються сумнівами, намагаються домогтися взаємності, а потім усе життя боятимуться втратити іншу людину. Уявляєш, усе життя прожити в постійному страху?

Льоша говорив так гаряче і проникливо. Я похитнулася і схопилася за його руку, щоб не впасти.

- Думаєш, я не бачу, що між тобою і босом летять іскри? Та це всі бачать і кожен готовий передбачити фінал цих стосунків.

- І який же він, цей фінал? - запитала я.

- Сумний. Еля, ти яскрава, красива і розумна дівчина. Я хочу допомогти тобі.

- Як? - усміхнулася я.

- Дуже просто. Тобі потрібен час, щоб його забути. Навряд чи це можливо працюючи разом. У мене є своє модельне агентство, хороший економіст у будь-якій сфері затребуваний.

Це вже друга пропозиція про роботу за останній час.

- Тільки робота? Нічого більше?

- Тільки робота, для більшого в мене ціла зграя моделей, - запевнив хлопець. - Поміркуй.

Льоша пішов, залишивши мені свою візитку. Тільки подумати про його пропозицію було ніколи. Сьогодні ми з мамою Макса контролювали приготування до весілля. Завдання було не з простих. Завтра вранці все має бути ідеально, а це значить, що сьогодні ми будемо розставляти столи і прикрашати двір і місце проведення банкету. Точніше, керувати людьми, які будуть це робити. Самі вирішили відмовитися від організатора весіль, але я була рада.

Довга, виснажлива праця зараз була моїми ліками і від безсоння, і від самотності. Просто універсальний засіб.

Дроворуб

Я вплутався в небезпечну гру, пішов ва-банк. Коли перші емоції спали, до мене повернулася можливість тверезо мислити. Залишити все, як є, я не міг. Одна зустріч із Кримовим-молодшим, і я склав усі пазли головоломки.

Ось чому Еля ненавидить мільйонерів. Ось через кого в її чарівній голівці стільки тарганів! Він має відповісти за це.

Запевнення Льоші, що батько розкаявся і хоче налагодити стосунки з Елею не тільки не пом'якшило моє ставлення до нього, а навпаки, розлютило.

Він, бачте, хоче, щоб Еля увійшла в його сім'ю, готовий виділити частку в спадщині Кримових. Благодійник клятий!

Я просто зобов'язаний захистити кароочку від нього. Вона не хоче бути його дочкою. Про це розповідав Льоша, це зрозумів і я сам, коли проаналізував зустріч у моїх батьків. А Кримов не відстане, він буде тиснути, буде всіма правдами і неправдами просочуватися в наше життя.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍