Алекс Міхаелідес - Мовчазна пацієнтка, Алекс Міхаелідес

15 Велика британська театральна компанія, традиційний репертуар якої складають п’єси Шекспіра.

16 Місто на сході Англії.

17 Біон виступав за початок кожного сеансу «без пам’яті, бажання або розуміння» — його антидот проти тих нав’язливих впливів, які в інакшому випадку загрожують спотворити аналітичний процес.

18 Драма американського драматурга Артура Міллера.

19 Британська роздрібна мережа з продажу книжок.

20 У давньогрецькій міфології — богині долі й призначення людей та богів.

21 Давньогрецький бог підземного світу, володар царства мертвих.

22 Прийом в античній драматургії; латинська фраза, що означає несподіваний поворот у фабулі завдяки втручанню сторонніх могутніших сил чи обставин.

23 Пензлі з ворсу колонка — дрібного хижака.

24 Зазвичай прямокутна чи овальна пластина з дірочкою для утримання пальцем, призначена для змішування олійних фарб художником у процесі роботи над картиною чи ескізом.

25 Тупий інструмент із гнучким сталевим лезом, який використовується для змішування або нанесення фарби.

26 Ресторан, який користується популярністю у знаменитостей, людей мистецтва, медіа та театралів.

27 Виноробний регіон в околицях однойменного міста.

Частина третя

Чого слід уникати — так це знаходити дивне там, де його нема. Як на мене, саме тут небезпека, коли ведеш щоденника: ти зави­щуєш оцінки, до всього сторожко придивляєшся, а істину весь час добуваєш з боєм.

Жан-Поль Сартр. Нудота (переклад В. Борсука)

Хоч я й шахрай від природи, та можу випадково стати й чесним.

Вільям Шекспір. Зимова казка (переклад В. Коптілова)

Щоденник Алісії Беренсон

8 серпня

Сьогодні сталося щось дивне.

Я була на кухні, робила каву і дивилась у вікно — нічого не розглядаючи, замріяно — і тоді помітила щось, точніше когось, ззовні. Чоловіка. Я помітила його, бо він стояв нерухомо, наче статуя, і дивився на будинок. Перебував на іншому боці дороги, біля входу на пустище. У тіні дерева. Високий, з гарною статурою. Я не розібрала рис його облич­чя, бо він був у протисонячних окулярах і кепці.

Не можу сказати, чи помітив він мене через вікно, чи ні, але я відчувала, що він дивиться просто на мене. Мені здалося це дивним: я звикла до людей, які чекають автобуса на зупинці по той бік вулиці. Але він не чекав автобуса. Він дивився на будинок.

Усвідомивши, що вже кілька хвилин стою так, я відійшла від вікна. Пішла до студії. Спробувала помалювати, але не могла зосередитися. Думками поверталася до того чоловіка. Я вирішила зачекати ще двадцять хвилин, а потім піти на кухню