Алекс Міхаелідес - Мовчазна пацієнтка, Алекс Міхаелідес

2021

ISBN 978-966-982-553-7 (epub)

Жодну з частин даного видання не можна копіювати або відтворювати в будь-якій формі без письмового дозволу видавництва

Серія «Художня література»

Перекладено за виданням:

Michaelides, Alex. The Silent Patient / Alex Michaelides. — London : Orion Books, 2019. — 352 p.

Переклад з англійської Юлії Підгорної

Дизайнер обкладинки Рената Куртвелієва

Текст містить ненормативну лексику

Електронна версія створена за виданням:

Майклідіс А.

М14 Мовчазна пацієнтка / Алекс Майклідіс ; пер. з англ. Ю. Підгорної. — Х. : Віват, 2021. — 288 с. — (Серія «Художня література», ISBN 978-966-942-826-4).

ISBN (PDF)

ISBN 978-966-942-951-3 (укр.)

ISBN 978-1-4091-8161-3 (англ.)

Життя Алісії Беренсон ідеальне. Успішна художниця та щаслива дружина, вона мешкає у великому будинку в найкращому районі Лондона. Аж поки одного вечора не всаджує п’ять куль в обличчя свого чоловіка. Жодного пояснення, жодного виправдання — протягом наступних шести років Алісія не вимовить ані слова. Психотерапевт Тео Фабер переконаний, що зможе розкрити таємницю злочину й вилікувати Алісію. Та причини її мовчання заховані куди глибше, ніж він гадав. І якщо вона заговорить — чи захоче лікар почути правду?

УДК 821.111(73)

© Astramare Ltd., 2019

© ТОВ «Видавництво “Віват”», видання українською мовою, 2021

Моїм батькам

Чому ж вона все мовчки, мов німа, стоїть?

Еврипід. Алкеста (переклад А. Содомори)

Пролог

Щоденник Алісії Беренсон

14 липня

Не знаю, чому я пишу це.

Брехня. Можливо, насправді я знаю, та просто не хочу це визнати.

Хтозна, як назвати таку писанину. Здається, трохи претензійно буде називати це щоденником. Не той випадок, коли мені є що сказати. Анна Франк 1 вела щоденник, або Семюел Піпс 2 — але не така людина, як я. «Журнал» звучить якось занадто академічно. Наче мені потрібно писати в ньому щодня, а я не хочу цього робити: якщо це стане поденною роботою, я не зможу продовжувати вести його.

Можливо, я ніяк це не назву. Безіменне щось, що я час від часу записую. Так мені більше подобається. Щойно ти даєш чомусь ім’я, як воно починає заважати тобі бачити сутність чи важливість того, що ти назвав. Ти зосереджуєшся на слові, що насправді є найкрихітнішою частиною, верхівкою айсберга. Мене ніколи не влаштовували слова — я завжди думала картинками, виражала себе образами, — тому я б ніколи не почала писати це, якби воно не було для Ґебріела.