Алекс Міхаелідес - Мовчазна пацієнтка, Алекс Міхаелідес

Останнім часом мене засмучувало кілька речей. Я гадала, що роблю добру справу, приховуючи це, але він помітив — звісно ж, він помітив, він помічає геть усе. Він запитав мене, як просувається картина — я відповіла, що ніяк. Він дав мені келих вина, і я вмостилася за кухонним столом, доки він готував.

Я люблю дивитися, як Ґебріел пересувається по кухні. Він витончений кухар — елегантний, організований, з балетними рухами. На відміну від мене. Я лише створюю безлад.

— Поговори зі мною, — сказав він.

— Немає про що говорити. Іноді в моїй голові вирує так багато думок. Я ніби борсаюся в болоті.

— Чому б тобі не спробувати записати це? Робити якісь нотатки? Це може допомогти.

— Так, непогана ідея. Я спробую.

— Кохана, треба не лише сказати, а й зробити це.

— Я зроблю.

Він продовжував торочити мені про це, та я нічого так і не зробила. Тоді через кілька днів Ґебріел подарував мені цей маленький записник, щоб я занотовувала свої думки. Книжечка з чорною шкіряною обкладинкою і білими чистими аркушами. Я провела рукою по першій сторінці, відчуваючи її гладеньку поверхню, потім нагострила олівець — і почала.

Звичайно ж, він мав рацію. Мені вже значно краще. Записуючи все, я наче стаю вільною, даю вихід емоціям і створюю простір, щоб виразити себе. Гадаю, це трохи схоже на терапію.

Ґебріел не говорить про це, та я знаю, що він турбується про мене. Якщо я вже збираюся бути чесною — і, можливо, буду такою — справжня причина, через яку я погодилася вести щоденник (я хотіла заспокоїти його), доводить, що зі мною все гаразд. Думка про те, що він хвилюється за мене, нестерпна. Я не хочу заподіяти йому жодної шкоди, зробити його нещасним чи завдати болю. Я дуже люблю Ґебріела. Безсумнівно, він кохання мого життя. Моя любов до нього така всеохопна, така абсолютна. Іноді ці почуття загрожують підкорити мене. Іноді я думаю, що…

Ні. Не писатиму про це.

Це будуть життєствердні записи ідей та образів, що надихають мене як художницю, речей, які творчо впливають на мене. Я збираюся записувати позитивні, радісні, нормальні думки.

Жодних божевільних думок.

1 Єврейська дівчинка-підліток, яка під час німецької окупації вела щоденник, що став згодом відомим у всьому світі. (Тут і далі прим. пер.)

2 Автор знаменитого щоденника про повсякденне життя лондонців періоду Стюартівської реставрації.

Частина перша

Хто має очі — побачить, хто має вуха — почує і впевниться, що жоден смертний не здатен зберігати таємниці. Навіть якщо його губи мовчать, він спілкується пучками пальців; зрада виходить із кожної пори його тіла.

Зиґмунд Фройд. Вступ до психоаналізу

1

Алісії Беренсон було тридцять три, коли вона вбила свого чоловіка.

Вони були одружені впродовж семи років. Обоє були митцями: Алісія — художницею, а Ґебріел — відомим фешн-фотографом. Він мав самобутній стиль: робив світлини худорлявих напівоголених жінок під дивними кутами, які ніяк не прикрашали цих моделей, а зображали лише правду. Після загибелі Ґебріела вартість його фотографій зросла неймовірно. Щиро кажучи, мені його роботи здаються примітивними і обмеженими. Вони геть відрізняються від картин Алісії, які вона відчувала нутром. Звісно, я не дуже обізнаний у мистецтві, щоб сказати, чи витримає художниця Алісія Беренсон перевірку часом. Погана слава завжди кидатиме тінь на її талант, тому важко бути об’єктивним. А ви ще й можете звинуватити мене в упередженості. Хай там як, усе, що я можу запропонувати, — це моя думка. І для мене Алісія була особливим генієм. Окрім техніки написання, її картини дивним чином привертають вашу увагу, наче беруть вас за горло і тримають мертвою хваткою.

Ґебріела Беренсона було вбито шість років тому. Йому було сорок чотири. Це трапилося двадцять п’ятого серпня — пам’ятаєте, тоді було незвичайно спекотне літо, фіксували найвищі температурні показники за весь час? День, коли Ґебріел помер, був найспекотнішим днем року.

В останній день свого життя Ґебріел встав рано. О 5:15 ранку до будинку, в якому він мешкав з Алісією на північному заході Лондона на околиці Гемпстед-Гіт, під’їхала автівка і відвезла його на зйомки до Шордічу 3. Цілий день Ґебріел фотографував моделей