Олена Домова - Чужа секретарка, Олена Домова

- Добре, я зрозуміла.

Катя понесла каву до кабінету директорки. Дорогою взяла зі свого столу те, що встигла підготувати.

- Ви повідомили керівників секторів про збори? - переглядаючи документи, спитала Юлія Володимирівна.

- Так. Я обдзвонила їх близько десятої...

- Справді? - жінка відірвалася від документів та суворо подивилася на дівчину, а потім тихим голосом, від якого по спині побігли мурашки, промовила: - Я щойно розмовляла з В'ячеславом Івановичем, але він сказав, що йому про зустріч ніхто не повідомляв.

Катя розгублено завмерла на місці. Як таке може бути? Вона ж не могла помилитися. На холодному обличчі директорки з'явилася тінь розчарування.

- Двох керівників не було на місці, коли я дзвонила, - швидко пригадала дівчина, щоб хоч щось сказати, - тому попросила передати інформацію співробітників, які взяли слухавку.

Та виправдання лише роздратувало керівницю сильніше.

- Ви повинні повідомляти їх особисто. В контактах були особисті номери телефонів. В подальшому дзвоніть на них.

- Я зрозуміла, - понуро відповіла білявка.

- Щодо вчорашнього...

- Пробачте... - Катя за ранок вже майже забула про настанову мами гарненько перепросити за вчорашній інцидент.

- Не перебивайте мене, - суворо гримнула директорка й Катерина замовкла. - Я схвалюю ініціативу, і це єдина причина, чому ваші вчорашні дії не будуть мати наслідків. Але пам'ятайте, що в подальшому за серйозні порушення трудової дисципліни будуть стягнення. Вам зрозуміло?

- Так.

- Добре. Можете йти.