Олена Домова - Чужа секретарка, Олена Домова

- Байдуже, все одно все вийшло. Ой, фу! - затулила носа руками білявка. - Як смердить.

- Що?

- В твоїй машині.

- Вчора тобі нічого не смерділо, - принюхуючись відповів Гена. - Та й зараз наче нічого надзвичайного. Як завжди.

Катя лише мовчки натиснула на кнопку склопідйомника. Раптова здогадка протверезила свідомість і навіть нудота на мить відступила. Звісно, симптоми можуть сповіщати про вірусну інфекцію ослабленого під час акліматизації організму, але й не тільки.

Гена швидко їхав до лікарні, де зазвичай обстежувався. Лікар був на місці й готовий прийняти пацієнтку. Чоловік поглядав на свою раптом принишклу дружину. Вона розвернулася до вікна. Розпечене повітря рвучко куйовдило попелясті пасма. По обличчю неможливо було прочитати, про що вона думає або як почувається. Втім, якби щось було, вона б сказала.

Адже ж подзвонила йому, коли раптом стало погано. Подзвонила незважаючи на те, що раніше наполягала на тому, щоб тримати стосунки в таємниці. Отже остаточно визнала, прийняла їхній шлюб, як то кажуть, перед людьми.

- А гінеколог в тій твоїй лікарні є? - раптом спитала Катя, коли вони вже заїжджали на майданчик для паркування.

- Болить? - стрепенувся Гена. Насправді він не знав про гінеколога, тож знову напружився.

- Просто хочу дещо перевірити, - Катя сперла лікоть на дверцята, підперла голову й прошила чоловіка уважним поглядом блакитних очей.

Гена завмер, напруга всередині ще більше зросла. Серце пропустило кілька ударів, а потім закалатало як скажене.

- Ти вагітна?

- Саме це я і хочу з'ясувати,  - дівчина відвела погляд.

Дивитися на збентежене й навіть перелякане обличчя чоловіка стало неприємно. Вона ж бо сприйняла вірогідність спокійно, навіть сама від себе не очікувала такого. А він, схоже, не на жарт наляканий такою перспективою.

Дверцята водійського сидіння хлопнули, за мить Гена підскочив до Катрусиного вікна. Очі його гарячково бігали, руки дрижали.

- Посидь, я зараз когось покличу.

- Я вже краще почуваюся, тож дійду сама, - трохи роздратовано потягнула за ручку Катерина.

- Ні! - раптом вигукнув її чоловік. - А якщо щось станеться? Якщо це правда, а ти впадеш. Це небезпечно.

- Ти чого? - білявка здивовано усміхнулася й провела по його щоці. - Про яку небезпеку ти говориш? Я ж кажу, що все минулося. Я спокійно дійду.

- А раптом це якось зашкодить дитині?

Якби у Каті не було яскравого прикладу впевненого, сильного та розумного чоловіка, який іноді верзе казна що, коли справа стосується дорогих йому людей, то вона б вирішила, що Гена знущається. Та такий приклад у неї був - її власний батько. Тому вчинити вона вирішила, як це зазвичай робила мама - не допускала паніки.

- Так. Стоп, - білявка рішуче глянула в сірі очі й торкнулася чоловічої руки. - По-перше, ще невідомо, чи я вагітна, по-друге, навіть якщо і вагітна, ходити мені не заборонено. Тож годі істерик, випусти мене з машини й ходімо вже про все дізнаємося.

Трохи присоромлений Гена  випустив дружину з машини й під руку повів до лікарні, де невдовзі щасливий діагноз підтвердився.

КІНЕЦЬ

______________

Від автора.

Мені більше нічого розповісти про цю пару. Проте, звісно, їхня історія на цьому не закінчується. Попереду ще багато чудових подій: кохання, дитинка й улюблена робота. Ще трохи про Катрусю і її вагітність ми дізнаємося з "Тілоохоронця Горгони", й, вірогідно, зустрінемо їх з Геньою в наступних книгах серії.

Дякую за прочитання історії. Дякую за всі вподобайки та коментарі.

Запрошую підписатися на мій акаунт, щоб не пропускати нові історії.

...А, і якщо тобі хочеться дізнатися якісь подробиці чи є якась критика, пиши, будемо разом робити історію краще))

До зустрічі на друкованих сторінках!

Кінець