Лаванда Різ - Уламки паралелі, Лаванда Різ

- І ми впораємося, тільки якщо не впадемо духом, - кивнула вона. - Але ти образив свою дівчину.

- Перетопчеться, вона теж не права. Шкода що так вийшло з твоїм днем ​​народження, але ось з адреналіном на мою думку вийшло. Ядерна доза. Ні за що не забудеш.

- Хто це там такий впевнений, що впорається? - наздогнав їх Рон. - Звичайно, якщо будемо настільки ненормальними, нахабно вірячи в себе і в божественне призначення цього нашого походу за грань, - похмуро пожартував він. - Цікаво, з чим це можна порівняти, з «Подорожжю хоббіта» або із «Нарнією»? Ще невідомо, що за придурки нас зустрінуть у цьому форті. Я просто не вірю, що це все сталося зі мною!

- Вони забрали мою камеру, і здається, зламали мені ніс, - все ще спльовуючи кров, ниючим голосом, вимовив Сем. - Чорт, а жерти-то як хочеться!

- А я обіцяв вранці повернути батькові машину, - похмуро вставив Рон. - І завтра у мене співбесіда ... повинна була бути.

- Мені шкода, мені правда шкода, - винувато промовила Сара.

- Так що з вами таке? Досить вже нити! -  не стримавшись, гримнув на них Колін. - Зараз ми не можемо впливати на обставини, нам просто потрібно вижити і озирнутися для початку, інакше ми всі так з розуму зійдемо!

 ***

- За ними простежать до самого форту, щоб дітлахи не заблукали, - з повагою сказав один із загону мутантів, доповідаючи Павуку про виконане завдання.

- А по мені так було б краще продати їх, - сказав чоловік , суцільно вкритий величезними бородавками. - Дівчата стоять чимало, виручили б купу кредитів у ковпаків, і на якийсь час не думали б про їдло. Я не такий розумний, Павук, як ти, але все-таки , чому ти взяв і віддав Дону такий ласий шматочок? Хоч убий, не можу я цього зрозуміти!

- Ось тому він командує нашої колонією, і не ти, - буркнув той, хто сидів ближче всіх до свого ватажка.

- По-перше, не віддав, а здав на зберігання, - заговорив Павук, продовжуючи задумливо дивитися в одну точку, - Дон любить балуватися турботою про людей. По-друге, вони потрібні мені в Зірі. ... Вам сняться сни? - несподівано запитав він у них, і не чекаючи відповіді, продовжив. - А мені часто. ... Кошмари. Зазвичай мені сниться втрата, я втрачаю те, що мені дорого найбільше в цьому житті, і переживаючи справжнісінький жах - я прокидаюся, хоча мета була так близька.

- І що це ти такого втрачаєш? Бутель води або ящик патронів? - покосився на нього один з мутантів .

- Нам час повертатися! - миттєво помінявшись в обличчі, і проігнорувавши питання, Павук піднявся на ноги.

Він би нізащо і нікому не розповів, що вже протягом довгого періоду - йому снилася ця дівчина, Сара. І в цих його снах, саме з нею був пов'язаний сенс його життя, а вижити для мутанта в їхньому світі було завданням не з легких, тому його прагматичний мозок вже знав, як йому використати цю перевагу, як зв'язати мету свого виживання з появою дівчини з паралельної реальності. Правда, модель свого плану він склав, лише відійшовши від легкого шоку, після того, як по-справжньому остовпів, коли побачив її наяву. Його це навіть налякало, тому що він не знаходив цьому явищу логічного пояснення , але ж до цього він завжди знаходив відповіді.

І те, що він раптом відчув, побачивши Сару - тут же сплутало весь хід його думок, він став сумніватися в своїх рішеннях, чого раніше з ним ніколи не траплялося. Інтуїтивна хватка та стратегічне мислення, утворююче в його аналітичному мозку відразу кілька моделей можливого розвитку подій, і дозволяючи обрати оптимальний варіант - не допускала коливань. Але ось тепер він заплутався. Особливо, коли йому захотілося її поцілувати, і це бажання було сильніше його розумних доводів. Його воля зламалася, коли він відчув це дивне відчуття тяжіння і туги, спорідненості та близькості. Тепер вона з'явилася в його реальному житті, до неї можна було доторкнутися і заговорити, і йому раптом стало її вже не вистачати, як тільки вона пішла. І те, що з ним діялося, почало його турбувати. Він пошкодував, що піддавшись спокусі - поцілував дівчину. Тепер прийняті рішення давалися йому важко , і тепер він не був до кінця впевнений, що чинить правильно. Але найбільше, він не хотів, щоб це помітили інші.

- Тепер, коли ланцюжок запущений, у мене є завдання для Ксана. Час заслати його в Зіру.