Анна Потій - Серце Кальдерона, Анна Потій

Едгар мовчки глянув на саркофаг, де з кожною хвилиною ставало дедалі більше крапель на склі. Він трохи насупився.

— Вони замкнули його. А тепер ми його розбудили.

— Ні, — Лівія відклала теку. — Хтось хотів, щоб ми його розбудили. Автоматон спрацював не просто так. Хтось заклав алгоритм активації. Прив'язаний до конкретної події чи конкретних людей.

— Ти гадаєш, це все через нас? Трясця, куди Кальвін вліз і чому залишив записку саме тобі?

— На жаль, він нам уже не відповість, Едгаре, — зітхнула Лівія.

Вона підійшла до саркофагу — там теж виявилося голосове введення. Вона назвала код і панель мигнула жовтим. Потім короткий писк, і замки по краях клацнули.

— Останній шанс сказати «давай підемо додому»… — пробурмотів Едгар, але вже підходив ближче.

— Додому ми повернемось нескоро, — тихо відповіла Лівія.

Саркофаг почав відчинятися — повільно, з шипінням, ніби випускаючи дихання, що роками стримувалося. Всередині — автоматон. Але він був не схожий на інших, він виглядав надто ідеально. Майже як людина, лише металева.