LikoDan - Окови безсмертних, LikoDan
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
У секті пролунав гучний голос, який повідомив:
— Увага всім учням! Незабаром у секті проходитиме турнір...
...
Залишивши невелику паузу, голос зник, залишивши багатьох у передчутті подій. Лінь Сянь відчула хвилювання, але водночас зрозуміла, що їй не вистачає найважливішого — зброї.
— У тебе досі немає меча, — промовив Мо Тянь, підійшовши до неї. — Ходи за мною.
Він повів її через довгі коридори секти до старовинної брами, вкритої візерунками, які здавалися живими.
— Це Павільйон Забутих Мечів, — сказав він. — Тут ти маєш знайти свій меч. Вибирай не за красою, а слухай своє серце. Меч сам обере тебе.
У павільйоні вже зібралося багато нових учнів зі своїми наставниками. Серед них була і Лінь Юе, яка стояла осторонь, не зважаючи на Лінь Сянь. Молодша сестра відчула холод у серці, їй здалося, що Лінь Юе ображена на неї.
Раптом простір наповнився сіро-голубим світлом. Перед учнями з’явився глава секти, його образ був величним, мов гори, а голос гучним, мов грім.
— Павільйон буде відкритий лише на шість годин, — промовив він. — Знайдіть свій меч і поверніться. Але будьте обережні: у павільйоні мешкають монстри, що вбивають тих, хто слабкий духом.
Двері павільйону зі скрипом відчинилися, і всі учні ринули всередину...
...
Павільйон був величезним лабіринтом залів і коридорів, кожен із яких був наповнений мечами різних форм і розмірів. Багато хто хапався за найяскравіші та найкрасивіші мечі, прикрашені дорогоцінним камінням і витонченим гравіруванням. Один юнак взяв повністю золотий меч і переможно усміхнувся, демонструючи його іншим.
Лінь Сянь уважно озиралася, відчуваючи якусь дивну присутність. Її серце раптом забилося швидше, коли вона побачила меч, який здавався їй дивно знайомим. Він був старим, покритим пилом і не мав жодних прикрас. Але щось у ньому кликало її.
Вона підійшла ближче, але раптом перед нею з’явився монстр — велетенська істота, схожа на дракона, але водночас з чужими, моторошними рисами. Ікла виблискували в темряві, а очі палали червоним полум’ям.
Лінь Сянь відчула холодний подих смерті, коли чудовисько кинулося на неї. В ту ж мить один із мечів вирвався з каменя і блискавкою полетів до неї, відбиваючи першу атаку.
Вона здивовано подивилася на меч. Він був повністю дерев’яним, з викривленим лезом, але випромінював незвичайну силу. В очах потемніло, і вона зомліла.
Коли Лінь Сянь прокинулася, то побачила інших учнів, які стояли навколо і насмішкувато дивилися на її меч.
— Що це за гілка? Ха-ха! — глузливо вигукнув один із них. — Тобі дістався якийсь зламаний дрючок?
— Який смішний меч, навіть дерев’яний! Ти справді віриш, що зможеш битися з таким мотлохом?
Лінь Сянь стиснула меч у руці, відчуваючи біль у серці, але щось у цьому мечі заспокоювало її. Вона знала, що він обрав її не просто так...
...
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Окови безсмертних, LikoDan», після закриття браузера.
