LikoDan - Окови безсмертних, LikoDan

Розділ 6. Змови в надрах

 

В глибинах землі, під горами, що давно стали легендою серед людей, розташовувалося царство демонів. Темрява там була густа, наче чорне полум’я, а земля дихала холодом і злобою. Коріння древніх дерев, переплетені між собою, створювали зловісні арки, крізь які ледь пробивалося червоне світло кристалів, що висіли на скелях.

Після великої битви, коли Ю Шуй запечатав демонів, підземне царство стало їхньою в’язницею. Вони були відрізані від світу, забуті всіма, крім тих, хто ще пам’ятав жах війни. Проте влада демона не зникла повністю. Запечатані, але не переможені, вони чекали свого часу.

Король демонів загинув у тій битві, залишивши після себе трьох синів, які з дитинства змагалися за право носити його корону. Вони виросли серед інтриг і зрад, кожен мріяв стати правителем, але ніхто не міг отримати престол, поки печать Ю Шуя тримала їх у полоні.

Старший син, Цзян Лун, був найсильнішим і найжорстокішим. Його очі палахкотіли червоним вогнем, а тіло було вкрите шрамами від багатьох битв. Він вірив, що сила єдина править світом, і був готовий розчавити будь-кого, хто стане на його шляху.

Середній брат, Цзян Юй, був хитрим стратегом. Він рідко вступав у прямі бої, але вмів маніпулювати іншими, змушуючи їх виконувати його волю. Він розумів, що груба сила — не єдиний ключ до влади.

Молодший син, Цзян Цзі, мав найгостріший розум. Він вивчав древні заклинання і шукав слабкі місця у печаті. Він не був таким сильним, як Лун, і не таким підступним, як Юй, але його знання могли перевернути хід гри.

— Ми занадто довго були в неволі, — промовив Цзян Лун, стискаючи кулаки так, що нігті вп’ялися в шкіру. — Я не збираюся більше чекати.

— Але як ти збираєшся зламати печать? — посміхнувся Цзян Юй, схрестивши руки на грудях. — Твоєю грубою силою? Вона стримує нас тисячу років. Навіть наш батько не зміг зруйнувати її.

— Я знайшов спосіб, — голос молодшого брата прозвучав спокійно, але впевнено. — Є лише одна річ, здатна зняти цю печать — меч бога війни.

Цзян Лун і Цзян Юй обернулися до нього з подивом.

— Той самий меч? — прошепотів Лун. — Хіба він не зник разом із Ю Шуєм?

— Ні, — Цзян Цзі підійшов до кам’яного вівтаря, де горіло полум’я, що відображало образи минулого. — Він був схований в Безсмертній Секті Небесного Походження. Вони охороняють його, навіть не здогадуючись про його справжню силу.

— Тоді що ми чекаємо? — Лун розправив крила за спиною, готовий до бою. — Я піду й заберу його.

— Ні, — зупинив його Юй. — Ми не можемо залишити підземелля, поки печать не буде знята. Але є ті, хто може проникнути в їхній світ.

— Демони, що залишилися на поверхні, — зрозумів Цзян Цзі. — Вони можуть знайти меч і підготувати все до нашого повернення.

— І ми нарешті отримаємо свободу, — Лун усміхнувся, оголюючи гострі ікла.

— Свободу... і трон, — додав Юй, в очах якого запалали вогники амбіцій.

— Хай почнеться полювання, — промовив Цзян Цзі, і вогонь на вівтарі яскраво спалахнув, осяюючи їхні обличчя.

У надрах землі народжувався план, що загрожував порушити рівновагу світу. І ніхто на поверхні не підозрював, що темрява вже почала свій рух...

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍