LikoDan - Окови безсмертних, LikoDan

Колись боги здобули перемогу над демонами, і бог війни Ю Шуй запечатав їх у надрах землі, віддавши своє золоте ядро в обмін на спокій світу. Але час не знає жалю. Печатка слабшає, а в тіні знову шепочуть про війну. Легенди про жертву Ю Шуя забуті, а боги, що колись правили небесами, втратили колишню силу. Таємничий вітер несе пророцтво: окови безсмертних розіб’ються, і світ знову здригнеться від крику війни. Чи знайдеться той, хто зупинить хаос? Чи, можливо, безсмертні самі стануть заручниками власної долі?

Розділ 1: Остання битва

Земля здригалася від тієї потужності, що зійшлася в останній битві між богами та демонами. Небеса розривалися від громовиці, вогонь сипався з розколотих хмар, а ріки кипіли від жару магії, що пронизувала світ. Це була війна, яка вирішить долю всього існуючого.

Посеред руїн, що колись були храмами богів, стояли двоє. Демон Цзи Бай Хао, у чорних, немов ніч, обладунках, з розпеченими вуглями замість очей, що палали ненавистю. Навпроти нього — Ю Шуй, бог війни, у сріблястих обладунках, що сяяли крізь темряву, мов останній промінь світла серед хаосу.

— Ю Шуй, ти програв, — голос демона рознісся полем битви, сповнений глузування. — Твої боги слабшають, твій світ занепадає. Я поглину все — небо, землю, життя і навіть сам час! Ніхто не зупинить мене!

— Порожні слова, Цзи Бай Хао, — Ю Шуй стояв непохитно, міцно стискаючи свій меч. — Ти лише тінь, що боїться світла. Твої амбіції безмежні, але серце твоє порожнє. І сьогодні ти пізнаєш поразку.

Демон зареготав. Його сміх змусив повітря тремтіти, а землю під ногами богів — розтріскатися.

— Подивимося, як ти говоритимеш, коли останні боги впадуть переді мною!

Змахом руки Цзи Бай Хао активував давнє заклинання. Земля здригнулася ще сильніше, і небо втратило кольори, ставши порожньою чорнотою. Демони скандували імена своїх повелителів, коли сили їхніх темних богів почали переплітатися з самою сутністю світу. Заклинання було настільки давнім, що його походження забуло навіть найстаріші істоти. І воно було невблаганним.

Світ здригнувся. Гори почали руйнуватися, моря всихати, і здавалося, що сама основа реальності розсипається на порох. Богів охопив відчай. Але Ю Шуй не вагався.

Він знав, що іншого виходу немає.

Вийнявши зі своєї сутності золоте ядро, він підняв його над головою. Світло, що виходило від нього, було настільки чистим і яскравим, що навіть пітьма, створена демонами, здригнулася. Його голос пролунав, немов грім, немов останнє слово, що вирішувало долю всього:

— Якщо ціна миру — я, то нехай буде так! Воля богів — вічна, а темрява ніколи не поглине світло!

Ю Шуй розчавив золоте ядро в своїх руках. В ту ж мить небо розкололося, і з нього вирвався гігантський купол світла. Його сяйво було немов світанок нового світу, немов сама доля, що розсікала хаос. Купол накрив майже всіх демонів, зминаючи їхні тіла, вбираючи їхню сутність і затягуючи в надра землі.

Цзи Бай Хао встиг крикнути, сповнений люті:

— Ні! Це неможливо! Я мав перемогти! — Але його голос загубився в реві світла.

Демони, їхні темні чари, навіть самі основи їхнього існування — усе зникло, немов і не було ніколи. Земля зімкнулася над ними, немов вічна могила, що ніколи більше не розкриється.

А Ю Шуй…

Його тіло поступово перетворювалося на світло. Воно піднімалося у повітря, розвіюючись, мов зоряний пил. Бог війни не кричав і не чинив опору. Він знав, що це була єдина правильна ціна. І коли останній промінь його сутності розтанув у вітрі, світ застиг у тиші.

Війна закінчилася.

Світ був врятований. Але чи назавжди?..

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍