LikoDan - Окови безсмертних, LikoDan

Розділ 8. Мечі

 

Учні один за одним виходили з павільйону забутих мечів. Їхні обличчя сяяли гордістю та захопленням, а в руках вони тримали зброю, яка тепер стала частиною їхньої долі. Кожен меч випромінював унікальну ауру, що відповідала своїм власникам, створюючи навколо себе невидиме поле сили.

Перед входом у павільйон стояв глава секти, величний у своїй простоті. Його погляд був сповнений мудрості, а постава випромінювала незламну силу. Поруч із ним розташувалися старійшини, уважно спостерігаючи за кожним учнем. Вони оцінювали вибір, робили висновки про потенціал і долю новачків.

— Янь Цзінь! — голос глави секти рознісся над подвір'ям. — Вийди вперед.

Високий юнак із гострими рисами обличчя зробив крок уперед, міцно тримаючи свій меч. Лезо пульсувало червоним сяйвом, ніби вогонь жив у його серці.
— Меч Серця Вогню, — промовив глава секти, його голос наповнився повагою. — Цей меч обирає того, чиє серце палає амбіціями та безстрашністю. Янь Цзінь, твій шлях — прямий, як полум'я.

Учні шепотілися між собою, заздрячи вдачі Янь Цзіня. Лінь Сянь помітила, як він посміхнувся, задоволений визнанням.

— Чжао Фен! — продовжив глава секти.

Впевнений у собі юнак із проникливим поглядом вийшов уперед. Його меч оповивався примарним серпанком, мовби сам час схилявся перед ним.
— Меч Духа Тіней, — голос глави секти звучав урочисто. — Він обирає того, хто вміє зливатися з тінню, залишаючись невидимим для ворогів. Ти станеш майстром прихованого удару, Чжао Фен.

Натовп захоплено зашепотів, обговорюючи здібності цього меча.

— Лі Цзу!

Усі притихли, коли Лі Цзу, один із найталановитіших учнів, вийшов наперед. У його руках сяяв меч, оповитий золотим сяйвом. Лезо виглядало так, ніби саме небо зійшло на землю, щоб стати зброєю.
— Це... Меч Небесного Порядку! — вигукнув один зі старійшин, ледве стримуючи захоплення. — Меч Першого Глави Секти!

Глава секти зробив крок уперед, його голос затремтів від шани:
— Меч Небесного Порядку. Лише той, хто здатен змінювати долі, може володіти ним. Лі Цзу, твоя доля — велика.

Натовп вибухнув оплесками. Учні та старійшини не могли повірити, що Лі Цзу зміг підкорити наймогутніший меч секти.

— Лінь Юе!

Сестра Лінь Сянь вийшла вперед із гордо піднятою головою. Її меч був із білого нефриту, а навколо нього переливався сріблястий серпанок.
— Меч Чистої Душі, — оголосив глава секти. — Він обирає тих, чиє серце непорочне, а віра — непохитна. Лінь Юе, ти — втілення чистоти та відданості.

Лінь Сянь відчула, як холод пронизав її серце. Сестра навіть не глянула в її бік, її очі були спрямовані лише на главу секти.

— Лінь Сянь!

Тиша запала над подвір'ям. Лінь Сянь вийшла вперед, тримаючи в руках кривий дерев'яний меч, вкритий тріщинами. Він виглядав так, ніби міг зламатися від найменшого удару.

Глава секти замовк, його обличчя виражало здивування. Він кілька разів відкривав рота, але жодного слова не вийшло. Учні почали перешіптуватися, а потім сміх рознісся подвір'ям.

— Що це за жарт? — хтось не втримався. — Вона витягнула дрючок!

Один зі старійшин пирхнув:
— Мо Тянь, ти вибрав першу бездарну ученицю, а вона обрала перший у секті дрючок. Ти точно знаєш, що робиш?

— Меча навіть не можна визначити! — вигукнув інший старійшина. — Він не має ні рангу, ні сили! Просто шматок дерева!

Мо Тянь зберігав спокій, його очі залишалися холодними і незворушними.
— Вона обрала свій шлях, і я довіряю їй.

Глава секти зітхнув:
— Можливо, ти помиляєшся, Мо Тянь. Але якщо ти так вирішив, то ми не будемо сперечатися.

Лінь Сянь відчула, як її обличчя палає від сорому. Вона опустила погляд, але все одно стискала меч. Вона знала, що він не звичайний. Вона це відчувала.

— Ваша зброя — відображення вашої душі, — завершив глава секти. — Вам належить опанувати її та стати справжніми майстрами. На цьому церемонію завершено.

Учні почали розходитися, обговорюючи події дня. Сміх і глузування супроводжували Лінь Сянь, але вона тримала голову високо піднятою.

Мо Тянь підійшов до неї і тихо промовив:
— Не звертай уваги на слова інших. Слухай тільки свій меч.

Лінь Сянь кивнула. Вона не знала, що чекає на неї попереду, але була готова прийняти цей виклик.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍