Rexana Keys - Заборонені почуття , Rexana Keys

Після вечері я піднялася до своєї кімнати, відчуваючи, як на мене накотилася хвиля емоцій. Сльози почали стікати з моїх щік, і я не могла зупинитися. Я знала, що це нормально, але все одно було важко.

Я вирішила прийняти ванну, сподіваючись, що гаряча вода допоможе мені заспокоїтися. Наповнивши ванну, я занурилася, намагаючись забути все, що сталося. Але в голові все ще крутилися спогади про Влада — про його посмішку, сміх, наші спільні мрії. Я вийшла з ванни, переодяглася у піжаму та лягла в ліжко. Сльози знову полилися, і я заснула в них, обійнявши подушку.

Прокинулася я рано вранці. Сонце лилося в кімнату, але в душі все ще панувала туга. Я швидко зібралася і спустилася у вітальню.

У вітальні за столом вже сиділа мама з Девідом. Вони вітали мене усмішками.

— Доброго ранку, Ніка! Як спала? — спитала мама.

— Доброго ранку. Не дуже, але нічого, — відповіла я, намагаючись усміхнутися.

— Ось і добре, — сказав Девід, — у нас сьогодні смачний сніданок. Сідай.

Я сіла за стіл і почала їсти, намагаючись зосередитися на розмові.

— Я сподіваюся, ви з Нікою все ж таки підете прогулятися, — сказала мама. — Це буде чудова можливість познайомитися краще.

— Так, я вже розробив план, — відповів Девід. — Будемо досліджувати місцевість!

Мама посміхнулася, а я відчула, як у мені з’являється маленька іскра надії.

— Мамо,а ти сьогодні  на довго?— спитала я.

— На роботі невідкладні справи,— відповіла вона, — але не переживай. Головне, насолоджуйся часом з Девідом, а я приєднаюсь щойно зможу.

Після сніданку мама поцілувала мене в щоку і пішла, побажавши гарно провести час. Я залишилася з Девідом, відчуваючи, що цей день може стати чимось новим і добрим. Хоча в серці ще було місце для суму, я спробувала зосередитися на майбутньому.

Після сніданку я пішла збиратися. Вдягнувши легкий светр і джинси, я намагалася знайти в собі енергію для нового дня. Спустившись вниз, я побачила Девіда, який чекав біля дверей. Він усміхнувся, і ми попрямували до його машини.

У машині панувала легка атмосфера. Девід запитав:

— Ну що, Ніка, які в тебе є захоплення? Чим любиш займатися у вільний час?

— О, багато чого. Я люблю малювати, слухати музику, іноді читаю, — відповіла я, намагаючись поділитися чимось про себе.

— Цікаво! Я теж люблю малювати, але не можу похвалитися великими досягненнями, — сміючись, сказав Девід.

Ми розмовляли про різні речі, і я відчула, що стаю більш розслабленою. Нарешті ми зупинилися біля великої будівлі, яка вразила мене своїми розмірами.

— Що це? — спитала я, розглядаючи фасад.

— Це океанаріум, — пояснив Девід, усміхаючись. — Тут ти зможеш побачити багато цікавих морських істот.

Моя щелепа опустилася від захоплення.

— О, я ніколи не була в океанаріумі! Це так круто! — вигукнула я, відчуваючи, як радощі заповнюють мене.

Ми зайшли всередину, і я була в захваті від величезних акваріумів з рибами всіх кольорів та форм. Я із захопленням розглядала все навколо, забуваючи про свої переживання. 

Після кількох годин дослідження ми вирішили прогулятися парком неподалік. Свіже повітря і краса природи ще більше підняли мені настрій. Ми гуляли, сміялися і ділилися думками про життя.

Коли ж ми повернулися до машини, я не могла не відчути вдячність за цей чудовий день. Я повернулася до Девіда:

— Дякую тобі за цей прекрасний день. Я справді отримала величезне задоволення!

— Мені теж було дуже цікаво з тобою , — відповів він, посміхаючись. 

Я кивнула, відчуваючи, що починаю потроху відпускати вчорашню ситуацію.

Коли ми з Девідом повернулися додому, на вулиці вже смеркало. Я відчувала легкий вітерець, що приносив аромати осені. Ми зайшли в будинок, і мама, зустріла нас з усмішкою на обличчі.

— Привіт, мої дорогі! Як ви провели час? — запитала вона, радісно підходячи до нас.

Девід, усміхнувшись, підійшов до неї і поцілував у щоку.

— Все було чудово! Спершу ми були в океанаріумі, а потім гуляли парком.

— О, справді? Які там були риби? — зацікавлено запитала мама, обираючи для нас місце за столом.

— Було так багато цікавих морських створінь! Я навіть бачила скатів і акул, — почала я, з захопленням розповідаючи про наші враження. — А потім ми прогулялися парком, де були красиві дерева та квіти.

Мама кивнула,і  з усмішкою запросила нас до столу.

— Це звучить чудово! Я рада, що ви гарно провели час разом.

Ми сіли за стіл, і Сара принесла ароматну вечерю. На столі стояла смачна запіканка, що відразу підняла настрій.

— Яка краса! — промовив Девід, дивлячись на їжу. — Це буде смачно.

Поки ми вечеряли, я продовжувала розповідати про океанаріум та прогулянку парком, а Девід доповнював мої розповіді, ділячись своїми враженнями. В кімнаті панувала тепла атмосфера, і я відчувала, як спілкування зближує нас.

— Я завжди вважаю, що такі моменти важливі, — сказав Девід, дивлячись на нас з усмішкою.

Після вечері я відчувала, як затишок домашньої атмосфери огортає мене.Коли ми закінчили вечерю, настрій був чудовим, але я відчувала легку втому. День був насиченим: океанаріум, прогулянка парком.... Це все було так прекрасно, але тепер мені хотілося трохи часу для себе. Я піднялася в кімнату, відчуваючи, як думки про пережите переплітаються одна з одною.

Увійшовши в кімнату я зупинилася на порозі, вдихнула глибоко і з посмішкою на обличчі ввійшла. Теплі відтінки стін, м’яке світло настільної лампи створювали затишну атмосферу. Я вирішила, що зараз саме час для релаксації.

Я наповнила ванну теплою водою, додавши до неї трохи ароматної піни. Поки вода наповнювалася, я взяла рушник і легкий халат, щоб створити собі максимально комфортну обстановку. Мої думки знову чомусь повернулися до Влада. Я згадувала щасливі моменти разом і на очах виступали сльози. Такі моменти були для  мене справжнім скарбом , який тепер був недосяжним.Мені так хотілося зателефонував до Влада , хотілося почути його голос, але я не могла , не могла так низько опускатися в очах самої себе.