Роза Фаєр - Ненависть при світлі , Роза Фаєр

Досягати того, що хочемо. Звісно,є винятки і різні ситуації, причини,які штовхають нас на ті чи інші дії.

Та всеодно ми прагнемо спокою для серця. А воно таким може бути лише,коли ми щасливі..

І я зараз безмежно щаслива,бо в обіймах саме цього чоловіка,в цьому ж місці і секунді..

Ми лежали в тиші і не говорили. Артур однією рукою перебирав пасма мого волосся. Від води і "бурних" занять,воно закучерявилося. Тепер я була, мабуть,схожа на кульбабку. Вся така пухнаста і лагідна,але це все лише одна зовнішність. Принаймні,так було.......

Не дуже люблю,коли в мене така укладка. Тому, постійно роблю іншу. Я навіть сьогодні,а вже вчора,купила собі спеціальні засоби. Та,як ви розумієте, руки не дійшли.

При цьому,я не соромилася. Хіба після того, що між нами було,могли бути такі малі перешкоди. В принципі,я і великих не хочу.

Адже може бути все просто і спокійно, без ніяких перепонів і "гори" проблем. Жінка закохалася у чоловіка,а він у неї. На цьому історія закінчилася,всім дякую за увагу.

Хочете сказати, що так було б сумно. Можливо комусь це спостерігати збоку. Ми ж звикли, що за затишшям йде буря і перед розв'язкою обов'язково має бути кульмінація.

Без цього навіщо взагалі щось починати. Як я вже казала,це чудово для когось. А не для тих двох, що різко стали головними героями у своїй історії.

Думаєте їм потрібні всі ці гірки і феєрверки. Вони хотіли б просто бути разом і насолоджуватися кожним днем.

Звісно,я чомусь забігла вперед або ж ще гірше, себе незрозуміло чому накручую. Та в мене дивне виникло передчуття.......

Так несподівано і я не можу його позбутися. Або ж я цього чекала десь на підсвідомому рівні. В моєму житті завжди було так і я не звикла,що може бути по-іншому.

За чимось чудовим і світлим йшла його повна протилежність. І тому,я згадала це зараз,коли була щаслива.

Така,що могла,як то кажуть,звернути гори. Та я сподіваюся, що ми обійдемося без цього. Мені чомусь різко сподобалось бути з ним у ліжку.

І тут я маю на увазі не секс. А те піднесення,що я відчуваю поруч з ним. Нічого не роблячи, лише бути разом.

Ось так просто і не вигадуючи нічого нового. Я завжди була прихильником активного життя і такого ж відпочинку.

А тут одна ніч змушує мене все якось переосмислити. Та не думайте, що це все вплив гормонів.

Я чесно налаштована дуже серйозно...

***

-Дай вгадаю, після цієї ночі щось пішло не так?-Ксеня перервала пікантну розповідь.

Але їх припущення були правильні. Про що я їй і сказала. А потім зробила нам ще чаю і продовжила, пропустивши певні деталі. Точніше те, що ми робили залишок ночі..

-Скажу на майбутнє, не варто брати телефон чоловіка без..а може все сталося на краще..

***

"Шеф,буде ще постановка нападу для дівки?Хлопцям сподобалася роль бандитів."

"Вже ні, будьте поруч "

Я перечитувала ці два повідомлення раз за разом. Їх суть була така очевидна та я все ще сподівалася, що це неправда. Хіба таке реально.

Навіщо весь цей фарс, драма і знущання наді мною. Я ж реально злякалася..

Мене трусило і нудило від хвилювання,а він всього лише... мені просто напросто збрехав. Придумав усю цю історію, щоб мене банально ще раз трахнути.

І все через те, що я забула його і наш перший секс. То що він таким чином намагався мені все це пригадати.

А по-людськи підійти до жінки він не міг. О,ні. Я ж не жінка,а дівка. Тепер навіщо напрягатися.

Світличний Артур Олександрович досяг своєї цілі. Можна далі не гратися. А навіщо.

Можливо він вже втік і я зараз просто випадково дізналася усю правду. Бо він настільки швидко біг,що телефон забув.

Звісно, мабуть не виспався. Ми ж з ним всю ніч трахалися. Бляха...

Яка ж я дурна. Ні не просто,а ідіотка. Як я не могла зрозуміти, що все це ілюзія і брехня. Я ж відчувала, що з ним щось не так.

От чого я не послухала внутрішній голос. Чому не втекла,як хотіла.

Раптом двері скрипнули і номер зайшов Артур..

Я стояла спиною до дверей та все ж знала,що це він. Він би так просто не пішов. Мабуть, повернуся, щоб повторити. Або ще гірше - розповісти усю правду.

Напевно,щоб я більше не вірила таким,як він. Завела собі собаку чи десяток котів і жила собі щасливо. Та ця історія не про мене. В мені закипіла злість і відчай від нездійснених мрій.

-Доброго ранку, маленька,-чую ззаду його голос і повертаюся.

Як я і думала,він пішов за сніданком, який зараз ставить на стіл. А я поклала його телефон на ліжко перед ним. Щоб він бачив і він цього не пропустив. Лише змінився в обличчі.

Я стояла і дивилася на чоловіка якого, як виявилося, зовсім не знала.
Він брехав мені прямо в обличчя ще з нашої першої зустрічі. І підступно мною скористався,коли я подумала, що закохалася.
Та тепер на тому місці лише величезна прірва і більше нас нічого не пов'язує.
-То ти про все дізналася,-не запитання і не ствердження.
-Так,-коротко відповідаю, намагаючись вдати байдужість.
-І що буде далі з нами?-запитує,наче його це справді цікавить.
Чи цікавило тоді,коли він грав зі мною,як кіт з мишею.
-Нічого. Бо нічого і не було,-відповідаю швидко і впевнено.
***

-Ну, звісно,-закочує очі Ксеня.

-А що?Уявляєш, таке прочитати,-піддаюся емоціям тих днів, хоч це вже набагато простіше.

-Не дуже, але бачу, що ви розібралися. Хоча й з часом,-робить ковток чаю.

-Таки так. І зараз він пропонує нам жити разом. Я погодилася, але ще чомусь хвилююся,-відчуваю, як калатає серце.

-Вірю. Проте, завжди варто спробувати перш ніж відмовляти. Подумай, що втрачати,-за цими словами у кухню заходить Святослав.

Він весь сонний і ще позіхає та побачивши нашу компанію з декількома чашками, здивовано оглядає.

-Доброго ранку, ви що зовсім не лягали?-запитує одразу ж.

-Ні, просто рано встали,-Ксеня вказує на щоку, яку потрібно поцілувати.

Брат не тягне з цим і я розумію, що пора тікати. Тим паче, мені самій захотілося поіілунка і не тільки в щоку. Я бігом підіймаюся сходами та радію, що не зустріла по дорозі Артура.