Оксана Мрійченко - Моя, бо кохаю, Оксана Мрійченко

— Зрадниця! — прошипів він, стиснувши кулаки. — Заради тебе я був готовий піти проти всіх! А ти кидаєш мене тоді, коли найбільше мені потрібна?!

— У тебе все буде добре, — Лера знову схлипнула.

— Забирайся! — гаркнув Влад, спопеляючи її поглядом. — Повертайся до зручного життя, яке тобі важливіше за мене! Ненавиджу! Пішла геть!

Лера розвернулася та кулею вилетіла з палати, але це не допомогло Владу загасити лють. Скажений біль роздирав зсередини, безжально шматував душу, зводив з розуму. Підхопивши з тумбочки склянку з водою, Влад жбурнув її об стіну. Слідом за склянкою полетіла тарілка з фруктами та телефон, який потрапив прямісінько в телевізор на стіні. Телевізор з тріском бухнувся на підлогу. Поблизу не залишилося нічого, що можна було б розтрощити і Влад з гучним стогоном відкинувся на ліжко. В палату влетіла перелякана медсестра, але Влад не зважав на неї. Очі наповнилися сльозами, які здавалися нестерпно гіркими та пекучими. Навіщо жити тепер, коли втрачено найдорожче?

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно