Сергій Вікторович Жадан - Господь симпатазує аутсайдерам. 10 книг віршів

наших

районів, смерть має свої зони впливу, кораблі

відпливають, починається дощ, б’ється об мокрий

пісок, такий звук, ніби це велосипеди сотень

китайських робітниць, котрі ідуть на фабрики.

6. Адвокат трансвеститів

Це був зразок того, як потрібно робити кар’єру,

коли тобі немає чого втрачати, крім ліцензії. Історія цього адвоката

саме така, він мав проблеми з нирками, ходив на іподром, пив мадеру,

і слідом за ним усюди ходила упосліджена й строката

клієнтура, із якою він працював, кожної ночі

вони виносили його з останнього бару і несли додому,

мов похоронна процесія,

і, коли він лежав на їхніх плечах, його адвокатські мощі

гірко оплакували всі трансвестити міста, влаштовуючи ексцеси,

а коли він зранку приходив до тями і помирав від утоми,

вони стояли в придорожній траві і зазирали у вікна,

дивились на його похмільні виверти, на його судоми,

чекали доки він вийде до них терпляче й віддано.

Тому що саме він

вів усі їхні божевільні справи,

витягуючи з зашморгу переодягнених політиків і хворих проституток,

підробляв їхні документи, випалював кислотою наколки й рятував від спраги,

лікував бойскаутів від триперу і застуди.

І навіть попри те, що ці процеси закінчувалися жахливо

і в нього були свої складні стосунки з дійсністю,

він завжди втягувався у справи, котрі виграти було неможливо,

він говорив — боротьба з системою приваблює мене своєю безнадійністю.

Конституція, говорив він, це те, що лишається на папері,

режим, врешті-решт, захлинеться у власній патоці,

пам’ятай, говорив він, насправді система відчиняє двері

лише для того, аби прищемити в них твої пальці.

Душі наших політиків, стверджував він — це м’ясні собачі консерви.

Померти в цій країні від цирозу — це померти за свободу.

Перестаючи цікавитись курвами, ти починаєш цікавитись питаннями церкви,

лишаючи всі свої трупи і збочення за собою.

Студенти, які продавали серця й були пов’язані з моргом,

матроси, які в трюмах перевозили револьвери,

священики, які у вільний від служби час торгували морфієм,

відлучені аптекарі, розстрижені репортери,

всі, хто устиг зайняти в цьому суспільстві належну нішу,

від жирних біржовиків до останнього анархіста —

його клієнти складали якщо й не більшу,

то у всякому разі кращу частину населення нашого міста.

І коли якийсь юний студент медицини, розмазуючи по обличчю

теплу косметику, липку помаду, вкладав його врешті спати

і, перевернувши на бік, щоби в разі чого не захлинувся,

збирався врешті його облишити,

він, перш ніж запасти в сон і примножити власні втрати,

перш ніж і цей хворий клієнт лишав його сам на сам зі страхом,

не маючи сил додивитись, як довго він витерпить,

повертався за його голосом і його запахом

і говорив у відповідь —

давай, принцесо, вертайся, іди, куди тобі хочеться,

все одно випасти звідси — це те саме, що випасти з пам’яті,

в цій чортовій країні краще вже бути збоченцем,

ніж депутатом у якому-небудь місцевому парламенті.

Все одно — скільки б я вас не захищав, стоячи до останнього,

скільки б не викликав у кожного з них справедливу відразу,

вся річ у тім, що їх стимулює наше з тобою протистояння,

тому і тебе, принцесо, не стане одного разу,

все, що від тебе залишиться, — дихання тепле

і коливання легке, що осиплеться порохом,

і голос твій від цієї тиші остигне й затерпне,

єдине, принцесо, пам’ятай, розмовляючи з богом —

БРАМИ ПЕКЛА

НЕ ВІДЧИНЯЮТЬСЯ БЕЗ ПОТРЕБИ.

ВСЕ, ЩО ТИ СКАЖЕШ,

МОЖЕ БУТИ ВИКОРИСТАНЕ ПРОТИ ТЕБЕ.

ВСЕ, ЩО ТИ СКАЖЕШ,

МОЖЕ БУТИ ВИКОРИСТАНЕ ПРОТИ ТЕБЕ.

ВСЕ, ЩО ТИ СКАЖЕШ,

МОЖЕ БУТИ ВИКОРИСТАНЕ ПРОТИ ТЕБЕ.

7. Профспілковий рух

кишенькових злодіїв

Що ти будеш робити, коли і сюди прийде зима?

Я здамся владі, хай робить зі мною що хоче, хай

бере мій язик і вганяє в нього

столові ножі своєї любові, хай спробує

вимити з-під моєї шкіри всі чорні квіти

криміналу, які забилися там, мов у стічних

трубах.

Хто повірить тобі, як ти думаєш? Ти стільки разів

повертався з тих дір, за якими немає нічого, що

хто повірить тобі? Там, де для них псується пого-

да, для нас із тобою псується життя, ти ж знаєш.

Все йде до того, що незабаром з нами просто пере-

стануть рахуватись, зірки, які світять все нижче,

впадуть на наші улюблені