Мелорі Бронд - (не) згоріти вщент, Мелорі Бронд

Його батько таки добився свого, Алекс поїхав на практику. Як же мені хотілося його побачити, хоч на хвилинку здалеку. Дізнавшись коли захист, вирішила піти. Ніхто не дізнається, якщо я прийду і нишком погляну на нього, такого рідного і коханого.

Прийшла швидше, зазначеного часу. Ліфт не працював, вирішила піднятися помаленьку сходами, на п'ятий поверх. Ми з малюком себе почували добре, інколи докучав токсикоз, але це мене не засмучувало. На другому поверсі стала перепочити.

— І хто це в нас тут так пихкотить? Невже, старість дається взнаки?

Почувши голос Діми, мене кинуло в дрож. Я притулилася до стіни спостерігаючи, як він наближаться до мене.

— Ну що мовчиш, ніби води в рот набрала. Захисника твого немає поряд і ти не така зухвала. Думала, ніхто про вас не дізнається. Так от, твоя балакуча сестричка багато, що цікавого розповіла мені, свого часу. Я швидко зрозумів, що до чого і чому така таємничість. Прослідкував кілька раз за вами, голубками. Хотів навіть цікаві відео викласти в інтернет, але Алекса батько заборонив, відвалив мені кругленьку суму за це. Ти йому, шваль, дорого обійшлася. Тому, ми вирішили, тебе наказати за твій норов.

З кожним його словом, я відчувала, як мене охоплює паніка. За себе я не боялася, тільки за малюка. Мовчала з останніх сил, мені хотілося вчепитися в його обличчя і роздерти. Він наблизився до мене впритул.

— Невже ти думала, що я тобі подарую похід до ректора. Після того, мене тато позбавив грошей і гулянок. Весь довбаний місяць, я просидів майже вдома, не рахуючи пар. Це я допоміг вас розлучити. Підсипати твоїй дурній сестрі наркоту, було просто. Наївна дурепа, закохалася в мене до безтями, і вірила кожному моєму слову. Її подружку теж прийшлося прибрати. Занадто балакуча і лізла не в свої справи.

— Який же ж ти покидьок, надіюся тебе життя покарає. Ти мало їх не вбив, що було в твоїй голові, коли ти підсипав їм наркотики? Як же я вас всіх ненавиджу. Хто ви такі, я питаю?  Ким себе уявили, щоб так жорстоко з людьми вчиняти і вершити їх долю? Невже, ти втратив і продав свою душу. Заради чого? Грошей, слави, власного егоїзму!? Ніякі гроші світу, не зроблять тебе щасливими без душі. Рано чи пізно, ти сам себе погубиш.

 Я вже не тямила себе від люті, мене всю трясло.

— Закрий свого брудного рота. Мене твоя маячня і повчання, вже дістали. На парах наслухався вдосталь. З вами, суками, по інакшому не можна. Кожен неправильний ваш вчинок, потрібно наказувати відразу, щоб потім заради коханців, не викидували власних дітей, як непотріб.

— Ти хворий, тобі потрібна допомога. Ніхто в цьому не винен, що твоя мама так з тобою вчинила.

— Я сказав, рот закрий! - несамовито ричав Діма, - в мене знайдеться чим його закрити.

Він притиснув мене до стіни і почав відверто лапати, своїми руками, боляче стискаючи мої груди.

— Відпусти!

Я почала пручатися.

— Мовчи шлюха, думаєш я не знаю куди ти ідеш. Нас ніхто не почує. Всі вже давно на верху, і твій Алекс теж там. Вигляд, скажу, так собі в нього, видно ти його добряче зачепила. Виглядає, як собака побита. Так йому і треба, не потрібно було всяку шваль збирати. Не брикайся і не буде боляче. Ти з ним трахалася, а я чим гірший, навіть кращий. Я перший на тебе запав, а ти вибрала його. Давно мріяв тебе трахнути.

З кожним його словом, мене охоплював неймовірний страх. Ніхто мене не почує, але я не здамся до останнього. Він почав з мене зривати одяг і цілувати, куди попало, своїм слинявим ротом. Я пручалася, дряпала його, кричала з останніх сил. Нудота підступила до мого горла і мене вирвало, прямо на нього.

— Ах ти ж погань!

Він штовхнув мене від себе з усією злістю, не втримавшись, я полетіла сходами вниз, прикриваючи живіт руками. Це кінець, промайнуло в моїй голові...

 Отямилася в лікарняні палаті, від жіночих голосів, що голосно розмовляли у кутку палати. Я хотіла спитати, як мій малюк, але не змогла і слова вимовити. Мене все тіло боліло, поворухнутися навіть не могла. Через кілька секунд я почула, як вони говорять про мене.

— Така молода, шкода її, вона вже два тижні в агонії. Місцями приходить до тями, а потім знов відключається. Сильно побилася, жаль дитинку не вдалося врятувати. Запізно її знайшли, багато втратила крові. Судячи з слів лікарів, народити вона більше не зможе. Один випадок із тисячі, змогли народити, після такої втрати крові і травм.

Ні, ні, ні я не вірю, мій малюк. Сльози мене душили, заради нього трималася, а тепер все, я не зможу. Мені немає заради кого жити. В мене відібрали все, мого коханого, малюка ще ненародженого і ні в чому не винного.

Плата за моє щире кохання, надто велика, я не зможу дальше жити. Тай навіщо мені те життя, без них. Вони знищили мене, все в мені вигоріло вщент, залишився тільки попіл. Так для чого триматися за те, що й так не має сенсу.

Останнє, що почула, як пищать апарати і метушаться лікарі.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно