Мелорі Бронд - (не) згоріти вщент, Мелорі Бронд

Глава 28

Алекс

Минуло три роки

Я стояв біля вікна, у кабінеті і спостерігав за метушнею людей, на вулиці. З висоти, люди виглядають, як дрібні комахи. Здавалося, що одним тільки кроком можна розчавити їх.

Інколи, достатньо одного убивчого слова, щоб тебе назавжди зруйнували з середини. Боляче, живцем зриваючи твою шкіру, шматок за шматком. Не жаліючи тебе, твоїх щирих і нікому не потрібних почуттів.

Пройшло три роки з того часу,  а клятий біль, мене не відпускає до кінця. Я злився на себе в першу чергу. Як можна було настільки повірити в її пристрасні зізнання в кохані? Повестися на відданий, ніжний погляд очей.

Як же вона майстерно зі мною грала, а я закоханий бовдур, не зміг розгледіти прогнивше наскрізь нутро. Кинув своє серце до її ніг, як останній ідіот, а вона розчавила його не роздумуючи. Мел навіть не намагалася виправдатися, для неї я був всього-на-всього іграшкою, яку вона зламала назавжди.

Своє зранене серце, я більше нікому не покажу і не довірюся жодній з жінок. Для мене вони стали річчю, якою покористувавшись, не жаль викинути.

Я став цинічним, місцями досить жорстоким. Але, мене це найменше хвилює, якщо комусь щось не подобається, нікого насильно не тримаю.

І змінюватися я не збираюся, заради когось. Життя дало занадто жорстокий урок. Більше на таке не поведуся і жодній з жінок, не дозволю мною маніпулювати.

Я занадто довго лікував свої душевні рани, щоб дозволити комусь їх роз'ятрити знову. Жодна з них не доторкнеться більше до моєї душі. Моє серце назавжди закрите для всіх.

Щирість та доброта нікому не потрібна, в цьому прогнилому світі. Виживає сильніший, той який ховає свою вразливість. Інакше, в будь яку хвилину, тебе розтопчать, і ти згориш вщент, так і не зрозумівши, за що так з тобою жорстоко вчинили.

Здавалося, ти все робиш правильно, з всіє щирою душею, але це ніхто не цінує і не сприймає тебе всерйоз. Чим жорсткіше ти з людьми, тим тебе більше поважають і бояться.

За ці три роки, я добре вивчив і проаналізував безліч людей. Зрозумів головне, якщо дати хоча б раз, натяк на свою вразливість чи слабкість, все, ти більше не авторитет для них.

За найменшої нагоди знищать не оглянувшись. Розтопчать, як комашку, не замислюючись для чого ти її знешкодив, шкоди, як такої, вона не завдавала, але так потрібно, всі так роблять.

Світ загруз в лицемірстві, брехні, жорстокості. Кожен з нас, грає майстерно свою роль в ньому, якщо ти не потягнеш, нікого це не хвилює. І на щиру допомогу не розраховуй, допоможуть тільки в тому випадку, якщо є якась вигода.

— Алексе Юрійович, можна? - вивівши з важких роздумів, до кабінету зайшла секретарка.

— Так, Глашо, заходь.

— Я принесла вам всі необхідні документи, які ви просили. А ще вашу каву і улюблений шоколадний кекс.

Це єдине, що залишилося незмінним з мого минулого життя. Вона нахилилася в своєму надто відвертому декольте. Я миттю спалахнув гнівом.

— Глашо, здається я, як брав тебе на роботу, докладно пояснив твої обов'язки, стосовно роботи секретаря. Ти все зрозуміла?

— Так, Алексе Юрійович. Я щось не те вам принесла?

— Скажи мені, тоді якого біса ти вирядилася, як повія. Тут не бордель, якщо щось не підходить, завжди можеш змінити професію. Можу дати адресу, якщо потрібно.

— Вибачте, більше не повториться. Просто я подумала...

— Тут я думаю і наказую, а ти беззаперечно виконуєш мій наказ. І ти права, більше не повториться. Ти звільнена, відпрацюєш два тижні і на розрахунок.

— Але ж, я працюю тільки місяць у вас.

— Мене не хвилює, буде тобі наука. Наступного разу, будеш слухати уважно. Не люблю працювати з людьми, які мене не чують з першого разу і не сприймають мої слова буквально. Я все сказав, можеш іти.

Вона розплакалася і швидко вибігла. Жодна її сльоза не торкнулася мого зачерствілого серця.

Я плачу гарні гроші за те, щоб виконували всі мої накази. І подібного не потерплю, я відразу всім озвучую свої правила, як тільки беру когось на роботу. Це її проблеми, мені байдуже знайду іншу секретарку.

Випивши каву, я взявся за роботу. Не так давно, наша фірма "Валтбуд", з України відкрила будівельну філію в Кракові. Всю роботу з оформленням і відкриттям я взяв на себе, заганяючи себе роботою, щоб не думати про неї.

Я працював інколи і на вихідних. Тоді, на самоті, я міг розслабитися і не носити маску незворушності. Робота йшла швидше, без лишніх очей. За три останніх роки, наш бізнес значно піднявся. Інвестори були задоволенні моєю працею.

Поїхавши на практику за кордон, я здобув неабиякий досвід. Багато дізнався нового і цікавого. Кожного разу, відкриваючи чимраз більше для себе можливостей.

Було важко, мені хотілося померти. Я трощив все, на своєму шляху. Не пам'ятаю, як повернувся додому в хлам п'яний. Як потрощив всі меблі, де ми з нею, брехливою твар’ю, кохалися.

Як знайшов сили в собі, щоб доказати їй, що вона втратила, промінявши мене на нього. Думав повернуся через рік, відшукаю її і покажу, що я не зламався. Живу, незважаючи на біль, про який вона ніколи не дізнається.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍