Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська - Заборонене кохання:ти будеш моєю, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська

Розділ 61.

- Як давно ви знайомі? - Чисто з ввічливості поставив питання мій кавалер. Не думаю, що йому було дуже цікаво, але говорити про щось потрібно було.   

  

- Ох, місяць тому Томас підсів до мене в кафе, і ми розговорилися. Знаєте, як буває, коли з першої розмови розумієш, що це саме той чоловік, який тобі потрібен? - Я не стрималася і нервово хихикнула, добре хоч в цей час я робила ковток вина і тільки Томас побачив те, що я насміхалася з цих слів, - у нас все так швидко закрутилося, правда, милий? - Вона обернулася до Томаса, і я побачила, що він скоріше хотів позіхнути, ніж кивнути у відповідь їй, але себе таки пересилив.   

  

- Ага, - посміхнувшись, він знову пригубив келих. Я бачила, що хлопцеві було здебільшого плювати на Савану, тоді виникало логічне питання: якого дідька він тут робив і що йому було потрібно?!   

  

- Ви так мало знайомі, а ти вже познайомила його з сестрою, - Тео розправив серветку і поклав її на ноги.   

  

- Ох, вам не зрозуміти, це кохання з першого погляду, - Томас, схоже, не очікував таких одкровень і при слові "кохання", похлинувся, роблячи ковток свого напою.   

  

- Так, справді, "не зрозуміти" - це м'яко сказано, - мимоволі вирвалося в мене. А прозвучало так, ніби я їх засуджувала.   

  

- Ось я, до речі, теж не пригадую Вас, як швидко Ви захапали мою сестричку у свої лапи, - Саванна блиснула очима і подивилася на Тео. От маленька погань, і при цьому питанні Томас одразу ж пожвавився і подивився на мене, примруживши очі.   

  

- Зі мною можна на "ти", - почав Тео, але його тут же перебив Томас.   

  

- Вибачте, але ми так не можемо. З тими, хто набагато старший за нас, потрібно звертатися з належною повагою... до віку. - Тут була моя черга похлинутися вином. Цей покруч навмисно все це говорив, бачачи, що Тео і так був на взводі.   

  

- Слухай, - я хотіла приструнити хлопця, але Тео вже було не зупинити.  

  

- Послухай, хлопче, - Тео стиснув зуби й прогарчав, але Томас знову не дав йому договорити.   

  

- Дуже уважно слухаю, у мене все гаразд зі слухом, - Боже, все виходило з-під контролю і, здається, з цього ресторану нас виставить охорона.   

  

- Чи не занадто ти багато собі дозволяєш, як для простого хлопця сестри моєї нареченої?   

  

- Думаю в самий раз. У Вас з цим якісь проблеми? - Томас сказав це з такою злістю, що я одним ковтком осушила свій келих.   

  

- Томас, - в цей діалог час вже було втрутитися і мені, - не псуй атмосферу. Ти поводишся надто агресивно. Може, вам вийти й випустити пару? - Я посміхнулася, явно натякаючи на те, що їм з сестрою можна було б і вийти, якщо поводитися спокійно за столом не могли.   

  

- Вибачте, забув, що Ви вчили мене бути хорошим хлопчиком, - його губи скривилися в усмішці, а його погляд мене знищував.  

  

- Томас!  - Я набрала в легені повітря.  

  

- Ви що, були раніше знайомі?  - Тепер інтерес до розмови почав проявляти вже і Тео.  Злегка напружившись на цьому питанні, він трохи сильніше стиснув моє коліно  

  

- Олівія була моїм репетитором, моя особиста вчителька, - він все це вимовляв таким тоном, що бідна Саванна вже була не рада, що ми всі разом зібралися.  На її сірому обличчі навіть не проступав рум'янець.  

  

- І чому вона тебе вчила?  - Тео нарочито байдуже поставив це питання, граючи вином в келиху і навіть не дивлячись на співрозмовника.  

  

- Ну Ви ж довго зустрічаєтеся, якщо вона Ваша наречена, - Томас виголосив останнє слово з ненавистю, - вгадайте, здивуйте нас, - примруживши очі, хлопець знову приклався до келиха. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно