Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська - Заборонене кохання:ти будеш моєю, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Я вкотре за цей місяць входив в ненависний будинок, де до цього часу все було геть просякнуте нею. Її запах відчувався в кожному куточку чортової коробки. Поки її не було. Її ніде не було.
Розстебнув піджак і сів у крісло. Я поводив себе як мазохіст. Це було моїм покаранням, відчувати як ніби вона була поруч. Начебто практично в моїх руках ... але не зі мною. Вона завжди вислизала, завжди була далеко, навіть якщо близько. Моя одержимість нею росла, а ненависть до самого себе множилася. Я виявився тим слабаком, який упав на коліна перед жінкою. Ні, не так, я готовий був встати на коліна перед коханою жінкою, дати трохи слабини, щоб вона могла відчути свою силу. Але все це буде ілюзією, ілюзією її влади наді мною ...
Сівши в кріслі, я провів долонею по пробці пляшки, і та полетіла до чортів, вдаряючись з оглушливим звуком об підлогу і зникнувши в темряві. Я спеціально не включив світло, мені подобалося сидіти в темряві, так було простіше спілкуватися з власними демонами, які шарпали мою душу. Так було простіше всоте обмірковувати кожну деталь, кожен спогад, який був для мене немов катування.
Приклався до пляшки й, закинувши голову назад, почав жадібно ковтати бурштинову рідину. Алкоголь обпалював горло, змушував всередині все загорітися пекельним полум'ям, але я не зупинявся, я продовжував пити немов це була вода, а мене мучила неймовірна спрага. У мене сьогодні був привід напитися, я чекав цього довго. Секунди, години, дні, тижні ... Я чекав, я був терплячий і зараз я заслужив бонус, на чортів подарунок долі. Навіть таке лайно, як я, заслуговував подарунка.
Я зробив те, що так давно собі пообіцяв. Я розкрив сутність того покидька і, зібравши й надавши докази в поліцію, запустив механізм. Ця мерзота ще отримає по заслугах. За все що зробив, а особливо за те, що змусив страждати мою жінку. За те, що посмів її у мене забрати. Хоч і ненадовго.
Я збирався знайти Олівію. Знаючи тепер напевно, що цей покруч нічого і нікому більше не зможе зробити, я збирався носом землю перерити, але знайти її. Я прекрасно знав, що вона втекла разом з сестрою практично відразу, як ця гнида звільнив Саванну.
Спочатку Бурден думав, що вона прибігла до мене, але ні, він так все майстерно вивернув і все так підлаштував, що Олівія вважала мене винним у викраденні сестри й ні за що б до мене після такого не прийшла. Він і сам зрозумів, що облажався, коли приїхав до мене її шукати. Сам дав мені привід діяти швидше і нахабніше. І ось, отримав!
З одного боку, я був радий, що ця мерзота отримає по заслугах, але з іншого боку переді мною стояла не менш складна задача - знайти Олівію і змусити її мені повірити. Мені будь-що потрібно було її знайти. Я не міг більше втрачати час далеко від неї. Далеко від них.
Випив я зараз досить багато, тому мене навіть не збентежив звук каблуків, який луною відбивався в вухах. Він ставав голосніше, наближався, а мої губи розтягнулися в порочній усмішці, коли я зрозумів, що все це не було плодом моєї уяви.
- Я ж казав, що ти ніколи не зможеш від мене втекти, - мій голос потопав у темряві, в темряві цього будинку, але я знав, що фраза долетіла до адресата.
- Чортів покруч! - З її вуст це прозвучало, як найкращий комплімент, і я сильніше стиснув шийку пляшки. Я знав, я все прорахував все ще тоді. Так, я розважлива скотина, але я не збирався від неї відмовлятися. Тільки смерть змогла б її у мене відібрати й то, їй довелося б вступити зі мною в поєдинок.
- Другий? - Не бачив сенсу ходити коло та навколо.
- Що "другий"? - Вона тут же розгубилася, коли я виривав з її рук значний козир. Обеззброїв її, але саме таким вона мене полюбила, тому я не бачив сенсу грати якусь роль.
- Ти на другому місяці? - Я продовжував насолоджуватися її розгубленістю. Я мав право на це. Вона зіпсувала мені нерви, перетворила практично в психа. Чи міг я хоча б так повеселитися?
- Я тебе ненавиджу! - Дикий крик заповнив собою весь простір і звук каблуків став блискавично наближатися.
- Вистачить брехати, - знову зробив великий ковток і посміхнувся. Моя дівчинка нарешті знову була вдома.
- Сволота! - Я підняв руку і зловив вазу, якою вона вже цілилася в мене. Моя мала була занадто передбачувана.
- Думала, що я дам тобі поїхати не підстрахувавшись? - Різко підірвався з крісла й у два кроки опинився біля неї. Вона спробувала дати задній хід, але було вже пізно. Вона сама сюди прийшла, а значить визнала те, що без мене вона не могла жити, так само як і я без неї.
- Як же я тебе ненавиджу, довбаний ти псих! - Вперлася руками в мої груди і я помітив, як по її щоках текли сльози. Її тіло обм'якло в моїх обіймах, і Олівія опустила голову мені на плече. - Я не знаю, яке почуття в мені все-таки виграє, я не знаю чи люблю я тебе більше, ніж ненавиджу, - вона схлипувала після кожного слова, після чого почала шукати губами мої губи, - але жити без тебе, як у пеклі горіти. Я більше не можу так, чуєш мене? Я так більше не можу!!!
- Я не дам тобі згоріти! Щоб забрати тебе у мене, їм доведеться здохнути! Ти моя, тільки моя, дівчинко!!!
Кінець
З цією книгою читають Романтична еротика 359875 Вільні стосунки з босом Ольга Вісмут 2085777 Романтична еротика 410969 Невинна для мажора Ольга Суниця 732567 Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. АнонімноУвага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Заборонене кохання:ти будеш моєю, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська», після закриття браузера.
